У Музеї кераміки, у Відділі історії міста на вул. Кутузова, 14, з 20 грудня 1996 року до 5 лютого цього року діяла надзвичайно цікава виставка під назвою «Вроцлав і Болеславець, метрополія — провінція?». Трохи провокативна назва (на початку XIX століття у Вроцлаві проживало 65 тисяч мешканців, тоді як у Болеславці — лише 3534) мала зацікавити відвідувачів аналогією важливих архітектурно-містобудівних перетворень у другій половині XIX — на початку XX століття, здійснених в обох центрах. У цей час у багатьох європейських містах проводили дуже важливі перетворення, модернізуючи їх відповідно до тогочасних тенденцій в архітектурі. Аналогію можна проводити також тому, що обидва міста перебували під впливом одного з найкращих творчих осередків тодішньої Європи — Королівської будівельної академії в Берліні, яка водночас здійснювала патронат над управліннями міських архітекторів Вроцлава й Болеславця. Було залучено хороших митців і проєктувальників, а зміни розпочалися з упорядкування Ринкової площі, яка до того була скупченням ремісничих буд і яток. Свідома позиція магістрату та самих міщан, які прагнули прикрасити місце свого проживання, спричинила викуп цих буд і яток, щоб полегшити рух у центрі, покращити естетику Ринку шляхом ремонту Ратуші та заміни оздоблення кам’яниць на сучасні вітрини; історичні портали, викуплені у власників кам’яниць, вмурували у фасад Ратуші. Подбали про перебудову наріжних кам’яниць (на виході на вул. Пруса, Дашинського, Міцкевича), потім розпочали перебудову Передмістя, споруджуючи представницькі прибуткові будинки (у Вроцлаві — вул. Свідницька, у Болеславці — вул. Дашинського, Міцкевича). Постали нові віллові райони, так звані Вест-енди (у Вроцлаві — вілла Айхборна на вул. Костюшка, у Болеславці — вул. Комуни Паризької, Гірників), замочки й палаци з парковими та садовими комплексами (Вроцлав — Свіняри, Болеславець — замок Волєра, нині Комплекс спеціальних шкіл на вул. Зґожелецькій). Неподалік ставка збудували синагогу (проєкт Зшечинґки, а її романсько-візантійський стиль нагадував і наслідував вроцлавський проєкт Опплера). На Променаді завдяки Кесслеру в 1894/95 роках збудували комплекс лазень — паралельно з першою спорудою такого типу у Вроцлаві, якої нині вже не існує; натомість болеславецька збереглася й була перебудована. Етапи цієї перебудови видно на старих фотографіях Болеславця. На Променаді також постала високо оцінена сілезькими істориками мистецтва гімназія, нині будівля суду, за планами Оппермана; актова зала цієї гімназії належала до найцікавіших у Сілезії.
У цей час виникло багато місць для відпочинку, ресторанів, тенісних кортів, кегельбанів і стрільбищ. Представницьким комплексом Вроцлава був ресторан Гаазе в Південному парку, а його меншими, хоча й не менш привабливими відповідниками — Лісовий замок, Швейцарка, Тіволі, а також кафе на вул. Кутузова в Болеславці. Різноманітні свята були нагодою для прикрашання міст — представлені фотографії показували вроцлавську площу Костюшка під час зустрічі імператора Вільгельма II та болеславецький Ринок під час міського цехового свята.
У другій половині XX століття за межами міст будували просторі функціональні лікарняні будівлі — до цього періоду належить болеславецький лікарняний комплекс за проєктом Шиллера, який на кілька десятиліть випередив подібні об’єкти у Вроцлаві (лікарня на вул. Тисячоліття в Болеславці, 1858–1863 роки). Вроцлавські рішення мостів стали взірцем для сучасної конструкції через річку Бобр, виконаної 1920 року архітектором Споном. Відомості про архітектуру та містобудування Вроцлава взято з публікації магістра Івони Бінковської з Кабінету графіки Бібліотеки Вроцлавського університету. Вроцлавська частина виставки походила зі зібрань Бібліотеки університету й охоплювала 44 фотографії з межі XIX–XX століть та 3 фотографії з Сілезько-Лужицького кабінету. Натомість болеславецька частина налічувала 150 фотографій із власних фондів Музею та приватних зібрань, наданих для експозиції. Завдяки люб’язності З. Мірецького, Е. Міждала, А. Рейверського, М. Щепанської, Я. Лещинського, Р. Поміхтера вдалося досить вичерпно представити тему, підготовлену по суті магістром Анною Бобер, працівницею Музею. Художнє оформлення експозиції підготував арт. пл. Збіґнєв Зелінський.
Автори виставки прагнули показати відвідувачам, як колись дбали про образ міста, які прагнення керували рішеннями тогочасної міської влади та скільки зусиль докладали, щоб Болеславець не поступався тодішнім метрополіям.
Директор Музею кераміки, магістр Тереса Воланін