Підприємство екологічної утилізації відходів із Вроцлава після встановлення контакту з ним за моєю ініціативою надіслало ґміні Osiecznica пропозицію побудувати на її території підприємство, що складатиметься з ґуральні та заводу з виробництва спирту, призначеного для технічних цілей. Пропозиція стосується будівництва ґуральні потужністю 20–25 млрд літрів на рік так званої сирої горілчаної продукції, яку потім концентруватимуть до стану спирту, призначеного як добавка до моторного палива, а також для лакофарбової, фармацевтичної, хімічної та харчової промисловості. Вартість інвестиції, яку повністю покриє Підприємство, становитиме близько 1 трлн старих злотих.
Підприємство може бути побудоване протягом 2–3 років, а після завершення будівництва на ньому працюватиме приблизно 100–150 осіб. Створення цих нових робочих місць у ґміні Osiecznica, де 25–28% працездатних мешканців залишаються без роботи, є дуже вигідною пропозицією. Окрім нових робочих місць безпосередньо на підприємстві, його існування активізує сільське господарство. Для виробництва підприємству потрібне жито з площі близько 16 тис. гектарів. У ґміні Osiecznica передусім можна вирощувати саме жито. Нині жито у великих масштабах не вирощують через низький попит на цю зернову культуру. Тому в ґміні залишається близько 900 гектарів незданих в оренду державних земель і близько 400 гектарів приватних земель, залишених під перелогом. Попит ґуральні на жито спричинить освоєння занедбаних земель. Крім того, висушені відходи ґуральні з жита є дешевим кормом, пропозиція якого може сприяти розвитку тваринництва.
Нові робочі місця та активізація сільського господарства зрештою означатимуть зростання добробуту мешканців.
Будівництво цього підприємства також принесе ґміні користь у вигляді надходжень від податку на нерухомість, податку на прибуток і податку на транспортні засоби, які ґміна зможе спрямувати на інші власні інвестиції.
Як видно з наведеної характеристики запропонованої інвестиції, для ґміни та її мешканців вона дає самі переваги. У чому ж полягає проблема, пов’язана з цією інвестицією? Проблема в тому, що для виробництва спирту на запропонованому до будівництва в ґміні Osiecznica підприємстві має використовуватися тепло від «екологічної переробки відходів». Це означає, що Підприємство екологічної утилізації відходів із Вроцлава пропонує побудувати на території ґміни Osiecznica так званий сміттєспалювальний завод, а тепло, утворене під час спалювання сміття, використовувати для переробки жита на спирт.
Підприємство екологічної утилізації відходів є тим самим Підприємством, яке будує подібний сміттєспалювальний завод в Osetnica, ґміна Chojnów. Ця справа набула розголосу, зокрема, через протести мешканців ґміни Chojnów і відкликання Ради ґміни Chojnów, яка дала згоду на будівництво сміттєспалювального заводу. Тепло зі сміттєспалювального заводу в Osetnica має використовуватися для виробництва електроенергії. Ґміні Osiecznica Підприємство з нагоди будівництва сміттєспалювального заводу запропонувало також спорудити ґуральню та завод із виробництва спирту. На запропонованому до будівництва сміттєспалювальному заводі спалюватимуть як комунальне сміття, тобто відходи з наших домогосподарств, так і промислове сміття (наприклад, автомобільні шини, відходи виробництва фарб і лаків), а також лікарняні відходи. Ці відходи звозитимуть до заводу із західних воєводств Польщі приблизно 12 великотоннажними автомобілями та 4–6 автомобілями меншої вантажопідйомності. Сміттєспалювальний завод працюватиме 11 місяців на рік і за цей час спалюватиме близько 100 тис. тонн відходів.
Як видно з коротко представленого опису цього другого напряму діяльності запропонованого підприємства, йдеться про спалювання великої кількості різноманітних відходів.
У цій ситуації постає питання впливу такого виду діяльності на довкілля, а передусім необхідності з’ясувати, чи є спалювання такої кількості сміття шкідливим для людей, тварин і рослин.
Представники Підприємства екологічної утилізації відходів під час зустрічей, що відбулися в серпні в управлінні ґміни та в листопаді з Радою ґміни Osiecznica, запевняли, що сміттєспалювальний завод буде побудований за новою технологією західнонімецького концерну Preussag, яка відповідає вимогам норм ЄЕС, запровадження яких очікується лише протягом найближчих 5 років. Ця технологія характеризується дуже високою ефективністю очищення відпрацьованих газів, що утворюються під час спалювання відходів, і відповідає нижнім межам чинних норм. Натомість виробничі процеси на сміттєспалювальному заводі контролюватимуться комп’ютерною програмою, яка забезпечує безаварійну роботу.
Окрім газів, унаслідок спалювання відходів утворюється попіл у кількості близько 10% спалених відходів, а також стічні води, якими під час виробництва охолоджують попіл і обладнання. Звичайно, у попелі в невеликих кількостях містяться шкідливі для довкілля та здоров’я елементи — важкі метали. Однак ці відходи не розсипатимуть по території ґміни, а складуватимуть на спеціально облаштованих полігонах, що відповідають вимогам охорони довкілля. Стічні води очищатимуть на очисних спорудах. І очисні споруди, і полігон для попелу будуть побудовані одночасно зі сміттєспалювальним заводом, і без них завод не зможе розпочати роботу.
Під час зустрічі з Радою ґміни Osiecznica представники Підприємства наводили приклади країн Західної Європи, де відходи давно спалюють без шкоди для довкілля. Адже спалювання сміття зменшує кількість відходів, призначених для складування на полігонах, площа яких постійно скорочується. Складування неспалених відходів на полігонах також шкодить довкіллю через гази, що виділяються, бактеріологічну небезпеку та пожежі, під час яких у довкілля неконтрольовано потрапляють отруйні речовини.
Інформацію про кількість сміття, що спалюється в Західній Європі, наводив тижневик «Polityka». За його даними, у Швейцарії спалюють 77% сміття, у Швеції — 49%, у Німеччині — 26%, в Австрії та Данії — 41%, у Франції — 37%, у Нідерландах — 35%, у Бельгії — 36% («Polityka», № 45 за 1996 рік, стаття «Держава сміття»).
Під час обговорення депутатами Ради ґміни в Osiecznica противники будівництва ґуральні, «живлення» якої мало забезпечуватися сміттєспалювальним заводом, висували різні звинувачення. Звучали претензії, що автомобілі, які возитимуть сміття, губитимуть його й таким чином забруднюватимуть ґміну. Також наголошували, що серед загубленого сміття будуть і отруйні речовини, присутність яких на дорогах становитиме загрозу для життя. Лунали звинувачення, що, хоча за теорією сміттєспалювальний завод мають побудувати за найновішою технологією, на практиці виявиться, що ця технологія неефективна, і в довкілля виділятимуться шкідливі речовини.
Висувалося звинувачення, що жито, необхідне для виробництва спирту, Підприємство може купувати за кордоном, а не у фермерів ґміни.
На перше звинувачення представники Підприємства відповіли, що транспортування відходів здійснюватиметься в закритих контейнерах і дозвіл Підприємство отримає лише на такий транспорт. Якщо ж виявиться, що після будівництва сміттєспалювального заводу його вплив на довкілля відрізняється від того, який передбачала документація, на підставі якої було видано дозвіл на будівництво, відповідні органи, зобов’язані дбати про охорону довкілля, не видадуть дозволу на його введення в експлуатацію. Ті самі правила діють і під час експлуатації. Підприємство, діяльність якого загрожує довкіллю, буде закрито. Підприємство екологічної утилізації відходів є приватною компанією, тому органи, відповідальні за охорону довкілля, не вагатимуться закрити фірму, яка отруює довкілля.
Щодо закупівлі жита представники Підприємства говорили про організацію контрактного вирощування жита для забезпечення його безперервних поставок для виробництва, адже йдеться про закупівлю близько 40 000 тонн. Я вважаю, що те, чи закуповуватимуть жито в ґміні та країні або за її межами, визначатимуть економіка й політика держави. У ситуації, коли фермери мають дуже обмежені можливості взагалі продати жито, а близько 1 300 га сільськогосподарських земель лежить під перелогом, відхиляти проєкт лише тому, що Підприємство в майбутньому може купувати жито за кордоном, — нераціонально. Це прислівне ділення шкіри невбитого ведмедя.
Для будівництва ґуральні, заводу з виробництва спирту та сміттєспалювального заводу потрібні 4 га землі. Під час його будівництва не передбачається жодної санітарно-захисної зони, оскільки весь процес спалювання та виробництва має відбуватися без впливу на довкілля. Практично це підприємство можна побудувати в будь-якому селі, де є вільні 4 га землі, до яких можна доїхати автомобілями. Земля має бути розташована на околиці села, щоб шум працюючого підприємства та рух автомобілів не завдавали незручностей мешканцям. Під час обговорень місцем розташування інвестиції пропонували територію біля сміттєзвалища, яке нині будується, за 5 км від Świętoszów і за 2 км від Rudawica, Зеленоґурського воєводства, з огляду на периферійне розташування цього місця щодо населених територій, що дозволило б уникнути протестів можливих противників будівництва, а також завдяки легкому доїзду.
Також може розглядатися розташування в Osieczów на землях, які не обробляє фірма «Modern-Bud», або в районі Parowa та Ołobok. Розташування в Osieczów може розглядатися через його відносно центральне положення в ґміні, а отже, легший доїзд на роботу. Села Parowa та Ołobok беруться до уваги через значне безробіття в цьому районі.
На межі січня та лютого 1997 року планується проведення сільських зборів, зокрема щодо описаної інвестиції. Йшлося б про те, щоб отримати прихильну думку про цю інвестицію в ґміні. Нині ж на слова «сміття», «сміттєзвалище» або «сміттєспалювальний завод» виникають протести людей, які виступають за охорону довкілля. Найчастіше ці протести ґрунтуються на принципі: «приберіть сміття якомога далі від мого подвір’я, щоб його не було видно». Водночас протестувальники не пропонують, що робити з цим відсунутим від них сміттям. Однак, схоже, іншого рішення, крім спалювання цього сміття, немає — на це вказує європейський досвід.
Особисто я, з огляду на створення нових робочих місць і перспективу розвитку зруйнованого в ґміні сільського господарства завдяки цій інвестиції, виступаю за будівництво цього підприємства, цього сміттєспалювального заводу. Адже цей завод буде побудований за безпечною технологією. Я також вірю швейцарцям, данцям, шведам і німцям, які дозволили будувати у себе сміттєспалювальні заводи саме тому, що вони безпечні.
Особисто запрошую на збори з питань цієї інвестиції всіх мешканців ґміни Osiecznica, які, подорожуючи та працюючи в Західній Європі, ознайомилися з проблемою сміттєспалювальних заводів і на практиці знають про їхній вплив на довкілля. Прошу про предметну й об’єктивну дискусію щодо представленої справи.
Голова Ради ґміни Józef Karwacki