Цього разу замість суб’єктивної оцінки великої й справді вражаючої виставки керамічно-скульптурних творів, результату літнього пленеру кількох десятків митців, — надамо слово самим творцям. Як завжди, виставковий салон BOK гостинно надав місце для експозиції; як завжди, було опубліковано ретельно підготовлений кольоровий каталог виставки; не обійшлося й без камерного вернісажу за участю передусім головних героїв і місцевих поціновувачів мистецтва. І комісар пленеру — мешканка Болеславця Krystyna Gay-Kutschenreiter (додамо від себе, що вона вклала багато серця, праці й організаторського таланту в болеславецькі пленери), і представник Відділу культури Воєводського управління Kazimierz Raksa, і господарі міста були одностайні в оцінці феномену, яким, безперечно, став керамічно-скульптурний пленер: це важливий культурний факт, безпрецедентний у масштабах країни з огляду на безперервність, художній рівень, значущість і дедалі більшу міжнародну славу. Це щось більше, ніж промоція міста, тому варто активно підтримувати майбутні починання митців, які частину свого доробку дарують нашому місту. А експозицію треба було побачити на власні очі — цього неможливо описати... Багаті знання також містить каталог. А тепер надамо слово митцям.Janina Bany-Kozłowska — мешканка Болеславця: — Замислююся, чи зумію розповісти про свою творчість так, щоб передати свої почуття й враження. Адже уява постійно працює й підказує ідеї, а що з них виникне — для мене завжди велика невідомість.Mieczysław Kozłowski — мешканець Болеславця: — Я рішуче виступаю на боці «враженнєвого» мистецтва. Краса в мистецтві випливає з правди, зануреної в імпресії, у враження, яких ми зазнаємо, дивлячись на природу. Створюючи на полотні, папері чи, нарешті, як цього разу, у глині, я хочу залишатися вірним своїм уявленням і враженням.Krystyna Gay-Kutschenreiter — мешканка Болеславця: Усі мої мистецькі дії стимулює природа й моє захоплення нею. Іноді це майже точні трансформації багатих і розбурханих форм природи — переплетених кореневищ і коріння, оболонок спор, шорстких, заплутаних візерунків кори, а іноді — статичний і впорядкований ліс стебел та колони дерев. Залежно від внутрішніх «вібрацій» я переходжу від однієї експресії до іншої. Роботи, які я виконую зараз, є моїм спогадом про літні мандрівки Бескидами. На жаль, безліч ідей і задумів найчастіше клубочиться в моїй голові та серці, а організаційні обов’язки, пов’язані з пленерами в Bolesławcu, постійно зростають і обмежують мої контакти з матеріалом. Залишається задоволення від того, що, можливо, завдяки мені виникне не один чудовий твір і будуть запам’ятовані прекрасні спільні творчі зустрічі.Czesław Wiącek — «Пан транспортних засобів»Władysław Garnik: Цього року я працював на клінкерному заводі й користувався готовим матеріалом у вигляді сирої цегли. Для мене це відкриття нових «просторів для втілення». Я давно дуже хотів працювати на цегельному заводі й свого часу проєктував скульптурні форми для виконання в цеглі в житловому масиві Gądów-Lotnisko у Wrocławiu (не реалізовані) — ці проєкти я міг би втілити навіть тепер, якби був такий попит. У цій цеглі мене вражають: поділ на модулі, можливість урізноманітнювати фактуру й кольори, можливість створювати монументальні скульптури, стійкість матеріалу до атмосферних умов (клінкер — це сильно випалена цегла). Крім того, це фантастичний зв’язок з архітектурою. Є чудова можливість парадоксально застосувати матеріал. Таку скульптуру можна легко вписати в будь-яку архітектуру, але не тільки в архітектуру, адже вона чудово почуватиметься в будь-якому просторі. Моєю мрією було б створювати такі скульптури в міському просторі.Danuta Krukowska-Zimny з Канади: — Я не працювала як керамістка шість років. Завдяки цьому пленеру я повертаюся до професії. Перше моє відчуття — радість від того, що можу занурити руки в глину. Особливих ідей чи задумів я не мала. Я хотіла працювати. Ідеї народжувалися під час контакту з глиною, з ангобами. Я зробила барельєфи — портрети онучки. Також створюю форми під впливом колись прочитаної книжки Tolkien, у якій є живі дерева-персонажі. Це своєрідні мініатюрні казкові сади з барвами, які може запропонувати мені завод, — навколо зелених, блакитних, сірих і коричневих відтінків.Anna Stawiarska: — Я досліджую тему каменю — зсередини й зовні. Вивчаю його форму та структури. (W. Szymborska — «Стукаю у двері каменю»). Цього року я хотіла б показати двонапрямний аналіз каменю: 1/ олюднену його форму; 2/ формальну структуру. Не слід розуміти слово «камінь» буквально. У певних тематичних групах я навіть розповідаю історії з еротичним підтекстом («Королева каменю», «Хижак»), а крім того, усі мої «камені» мають у собі душу. Вони дуже прості й стримані за формою, але ніколи не є формою заради форми. Я обираю природні форми, бо відчуваю величезну покору й захоплення перед природою. Ми не знаємо нічого прекраснішого за природу, усі канони краси стосувалися природи.Grażyna Szymała-Wołyńska: — Визначити саму себе завжди складно. Ми очікуємо, що це зроблять за нас. Можна здерти хоча б трохи оболонки й сказати одним реченням: символом творчості є дерево. «Скульптор надто часто помиляється, коли говорить або пише про свою професію. Він послаблює напругу, якої вимагає його праця» (Henry Moore).Думки зібрала Adriana Sarnowicz