Новогродзець, давнє оборонне місто на пограниччі Сілезії та Лужиці, отримав міські права 1233 року. Тут розвивалися гончарство та виробництво кераміки. Наприкінці Другої світової війни місто було сильно зруйноване. На місці колишнього замку збереглися мури монастиря магдалинок 1247 року — першого монастиря такого типу в Польщі, а також оборонні мури (фрагменти) XIV і XV століть, ратуша 1800 року та парафіяльний костел XVIII століття.
Завдяки передбачливості мешканців місто вдалося значною мірою відбудувати, тож його сучасний характер визначає передусім забудова останніх років.
Місто має давні традиції господарності. У XIX столітті Новогродзець мав власну лікарню, аптеку, католицьку та євангельську школи. На початку XX століття сюди проклали залізничну лінію та відкрили телефонну станцію. Значною мірою ці традиції пов’язані з переселенцями, які прибули сюди з далекої Югославії та майже повністю заселили села ґміни Новогродзець. Про колишні місця їхнього проживання часто нагадує виноград, який тут вирощують; галицько-боснійські традиції підтримують місцеві фольклорні колективи.
Серед історичних об’єктів ґміни Новогродзець варто назвати колишній панський комплекс у Gościszów із руїнами давнього маєтку початку XVII століття, а також багато житлових і господарських будівель кінця XIX століття, характер яких підкреслює унікальне використання красивої глазурованої цегли, що масово вироблялася в цьому регіоні.
У ґміні Новогродзець домінують сільське господарство та промисловість, що базується на місцевих багатих запасах глини, а цегельня Ołdrzychów виробляє відомий у всій країні клінкер.
Мешканцям Новогродзьця, міста та ґміни, а також міській владі Нового року редакція «Głos» і TMB бажають усього найкращого.