Ремісничому багатопрофільному кооперативу в Bolesławiec щойно «стукнуло» 30 років роботи в місцевому середовищі. Що важливіше — заслужений ювіляр добре тримається у складні часи економічної кризи й навіть не думає про банкрутство... Як це можливо? Запитуємо президента Stanisław Domowicz.
- Від дати реєстрації у 1962 році Воєводським судом у Legnica ми переживали злети й падіння, але завжди міцно трималися корінням у місцевому середовищі, служили місту, накопичуючи досвід і роблячи висновки з чергових «поворотів історії». До сьогодні живуть і активно працюють двоє членів-засновників — панове: Bolesław Kwiatkowski і Stanisław Ignaczak, які підтвердять цю думку. Ми здебільшого розраховували на себе, вірили в працю та інвестування, дбали про надійність і репутацію ремісничої роботи, а це мало дати результати. Сьогодні, наприклад, у кооперативі є спеціалісти всіх будівельних галузей, і ми можемо на замовлення збудувати будинок від фундаменту до даху, до прислівницького «ключа». Це стосується не лише житла, а й навіть цілих фабрик.
Важливим етапом розвитку РБК було самостійне будівництво офісно-складської бази у 1987–1989 роках. Ми користувалися коштами ремісників, повністю розрахувалися за інвестицію, а це місцевий феномен: «палацик», який впадає в око, має навіть великий клубний зал, але передусім заробляє на себе завдяки розташованому на першому поверсі гуртовому магазину будівельних матеріалів із конкурентними цінами.
1991 рік РБК завершив із сумою 17,5 мільярда злотих, із яких 2,5 млрд злотих поповнили міський бюджет, не враховуючи податків із заробітної плати та інших надходжень. Додаймо щедре меценатство на користь збіднілих шкіл № 3, 4, 8 і 9, Загальноосвітнього ліцею та Дитячого будинку, допомогу службі охорони здоров’я у придбанні ліків, нарешті — навчання учнів багатьма ремісниками власним коштом. Протягом багатьох років ремісники оплачували ремонт і консервацію ратушного годинника, допомагали дитячим садкам, не відмовляли в допомозі міським радникам, підтримували естетичний стан інтер’єрів освітніх закладів, реставрували фасади ринкових — і не лише — кам’яниць. Найновішою справою ремісників є адаптація та капітальний ремонт будівлі професійної школи на вул. Świerczewskiego, у якій ми працювали від світанку до ночі, нерідко в кредит і під чесне слово, адже освіта не... пахне грішми... Сьогодні результат хвалить майстра, тому назвімо кілька особливо заслужених людей: Jana Oleśkowa, Ryszarda Boluka, Stanisława Nazara, Jana Romana, Ryszarda і Bogusława Dzidę, Zenona Neubauera, Kazimierza Wasilewskiego та Beniamina Abramowicza. Це також безперечний успіх директорки MZEAS, пані Danuty Pielińskiej, яка представляла інвестора — jeleniogórskie Kuratorium. Не треба додавати, що інколи ми по кілька місяців терпляче чекали на розрахунки, зате новій школі місто може позаздрити...
До кінця канікул тут має бути готовий спортивний зал, можна також завершити будівництво переходу — рекреаційного комплексу школи; ремісники готові взятися за ці роботи. Їх не потрібно рекламувати — вони просто добре зарекомендували себе на службі місту. У цьому переконалося MPGM, дедалі частіше доручаючи ремісникам оновлення старіючого житлового фонду міста над Bobrem.
І ще одна важлива деталь. Ця установа є справжньою копальнею громадських активістів, людей, безкорисливо залучених до справ місцевого середовища. Багаторічний голова TMB, пан Edward Sobczyński, багато років професійно керував саме роботою РБК, роблячи це винятково ефективно. Чи дивно, що тут і досі зберігся культ трудової етики, до якого ми з труднощами повертаємося в інших установах суспільного життя?
Чи має місцеве ремесло шанс пережити економічну кризу й надалі здійснювати меценатство над старіючим містом?
P.S. Це наш спільний інтерес, і про це варто пам’ятати.