Є час демократії, якої ми досі не знали. Ця омріяна політична система принесла нам несподівані (непередбачені?) соціально-економічні рішення: адже все має бути «самодостатнім» і самофінансованим.Що означають ці слова? Для кожного вони мають таке значення, якими є його настрої та емоції. А оскільки не найкращі суспільні настрої породжують агресивні емоції, наша демократія стала своєрідною «вільноамериканкою».На зауваження юнакові через неналежну поведінку можна почути, крім багатьох образ, філософське висловлювання про «демократію та самодостатність».Ми як країна перебуваємо на роздоріжжі. Відсутність стабільності та гарантій економічного спокою викликає занепокоєння за власне існування й приватне виживання. Важко дорікати будь-кому за те, що він, як то кажуть, «гребе під себе». Однак слід пам’ятати, що навіть у джунглях виживають не лише сильніші, а й розумніші особини. Також потрібно нагадати, що Польща, хоч і була стерта з карти Європи, вистояла — завдяки культурі. Адже культура є визначником існування кожного народу.Звичайно, я не наважилася б включати до цього загального визначення культурні установи, але… У цивілізованому світі все «інституціоналізоване», включно з таким невловимим явищем, як мистецтво. Театри, галереї, видавництва тощо — це установи, у яких створюють і поширюють мистецтво та культуру.Можна поставити собі запитання: коли нічого покласти в горщик, хіба думають про культуру? Але це, мабуть, не зовсім так. По-перше, справжня бідність не є настільки поширеним явищем, щоб говорити про все суспільство. По-друге, не завжди йдеться про значні витрати окремих громадян на культуру. І по-третє: навала чужої псевдокультури загрожує знищенням наших «культурних коренів», нашої ідентичності. Ми так обурювалися соціалістичними фестивалями, а тепер добровільно організовуємо собі відеотеку з фільмами на кшталт «Рембо». Дозволяємо заглушати себе монотонним музичним шумом MTV. А можливість мати пістолет, як в Америці, є видимим знаком демократії.Повернімося, однак, до культури, її установ і горезвісного горщика. Не установи, що поширюють культуру, винні в тому, що горщик не до кінця наповнений. У цьому, мабуть, нікого не треба переконувати. Однак я хочу переконати, що після їхньої ліквідації горщик не наповниться. Адже фінансового стану міста не покращила б ліквідація, наприклад, БОКу чи Музею. Бо звільненим людям довелося б виплачувати допомогу, оплачувати утримання будівель тощо. Перевести їх на самофінансування також неможливо, оскільки це означало б настільки значне підвищення цін на послуги, що ніхто не зміг би навіть переступити пороги культурних закладів. Максимальне скорочення дотації (БОК також отримує частину доходів самостійно) рівнозначне ліквідації мети існування такої установи.У місті з населенням 50 тисяч одне кіно та єдина установа, яка дає можливість безпосередньо ознайомитися з усіма видами мистецтва (часто також безкоштовно), — це, мабуть, не так уже й багато. БОК як підприємство, напевно, переживе ці важкі для країни часи з наведених вище причин. Однак слід замислитися над питанням «як?». Якщо його метою має бути широке поширення культури, він не може обмежитися заходами, що приносять прибуток.Передати частину коштів із фонду культури школам — означає також покласти на них обов’язки, для виконання яких вони не призначені й не підготовлені. Це, мабуть, може бути лише подрібненням і без того невеликих ресурсів. До того ж мету буде втрачено, адже сфера впливу обмежиться учнями.Наша суспільна мудрість підказує оптимальне рішення: краще підтримати те, що занепадає, ніж мучитися, будуючи все з нуля. Тим більше що (без мегаломанії) культуру Болеславця не можна назвати занепалою. Вона, як і багато років тому, живе, існує, засвоює зміни та новинки. Гадаю, було б шкода занапастити цей помітний на культурній карті країни знак через брак доброзичливості та надмірно вузьке мислення. Я також думаю, що згода будує…, а «музика (читай: культура) пом’якшує звичаї» допоможе всім нам знайти правильний шлях. Цього бажаю собі й Вам.П.С.: Найближчою важливою нагодою для спільної зустрічі з культурою, окрім дрібніших заходів, буде «Весна Болеславецька» — протягом останніх двох днів травня. Цього року ми передбачаємо іншу, ніж досі, форму: з вуличними театрами, ходою масок, повітряними зміями — невідомими в Польщі, — та іншими заходами, що є проявом мистецтва для всіх. Отже, сподіваюся, ми всі зустрінемося: дорослі й малі, бідні й багаті — на святі радості та масового спілкування з мистецтвом.До зустрічі!