Болеславець якось не мав щастя із власною газетою. У 1945 році недовго виходила «Prawda Boleslawska»; багато років потому з’явилася і відразу зникла «Echo Bolesławca». Не так давно з’явилася і повторила долю своїх попередниць газета під назвою «Dajmy na to».Хтось мені сказав: «у нас немає власної газети, зате є місцеве телебачення...». Це правда. Місцеве телебачення виконує певні інформаційно-комунікаційні функції, але ж до безумовної більшості мешканців міста воно не доходить. Крім того, написане завжди менш швидкоплинне. І зрештою – одне зовсім не обов’язково має заважати іншому. У газеті міська влада може інформувати мешканців про важливіші рішення, закріплювати правила та постанови; радники можуть систематично інформувати своїх виборців про те, які передвиборчі обіцянки вони виконали, а яких і чому не змогли виконати; у газеті можуть постійно публікуватися світська та кримінальна хроніки; люди «можуть писати про свої клопоти й радощі. За прикладом газети, що видається в Siegburg, важливе місце може і повинна посідати історія міста. У газеті зрештою можна розміщувати оголошення.Чи є видання газети дорогою справою? Виявляється, не такою вже й дорогою. Якщо мешканці Болеславця погодяться з ціною газети (еквівалентом 20 декаграмів кашанки або трохи більшою сумою, ніж вартість двох порожніх пляшок з-під пива) і якщо в кожному номері розміщуватимуть рекламу кілька торговців – витрати на газету будуть майже «покриті».Пишу «майже», бо все ж певна постійна сума на оплату редактора гарантувала б безперервність, своєчасність і актуальність газети. Цю суму можна десь «закріпити».Ось ми передаємо у ваші руки і... перед ваші очі нове місцеве видання.«Głos Bolesławca» підготувала група ентузіастів, об’єднаних навколо Towarzystwa Miłośników Bolesławca, фактично як одноразове видання напередодні V Загальних зборів TMB.Мета полягала в тому, щоб нагадати мешканцям міста дещо з історії Болеславця, зацікавити їх його проблемами, показати певний фрагмент діяльності самого TMB, а також – чого не приховую – заохотити справжніх прихильників нашого міста діяти на благо міста. Чи в лавах Товариства, чи в будь-якій іншій формі.Та чи могла б «Głos Bolesławca», наприклад як щомісячник, стати постійною газетою, і чи потрібна газета місту взагалі? Це радше риторичні запитання.Газети, зокрема, видають Gryfów Śl., Świeradów, Lwówek Śl., Lubomierz – якщо назвати лише міста нашого воєводства. Ба більше, газету про Болеславець (sic!) видає товариство любителів нашого міста (Bundesheimaitgruppe Bunzlau) у Siegburg поблизу Bonn.