Прийняття з 1 січня 1996 року початкових шкіл на утримання міста спричинило численні дебати, зустрічі, дискусії та зусилля для покращення дидактично-виховної й матеріальної ситуації освітніх закладів. Заявив про готовність бути прийнятим муніципальною громадою також Молодіжний будинок культури, який зробив значний внесок у розвиток міста над Бобром, а раніше — Музична школа I ступеня, яка сподівається організувати тут також заклад II ступеня. Ніхто, по суті, не заперечує правильності й обґрунтованості цих клопотань, однак відкритою залишається проблема бюджетних коштів, яких на ці цілі просто немає. Освітня субвенція міністерства не лише не покриє повністю, наприклад, учительські зарплати (через недосконалі алгоритми розрахунків, зокрема показника п.в.), а й не забезпечує коштів на щоденне функціонування освітніх закладів (телефони, електроенергію, газ, засоби для прибирання, не кажучи вже про так звані навчальні посібники, обладнання чи ремонти). Тож сумнозвісні труднощі чекають на депутатів і міську владу вже з перших днів Нового року 1996-го...
Тим часом три профільні комісії 12 грудня 1995 року обговорювали співпрацю у сфері загалом зрозумілої профілактики та організації вільного часу дітей і молоді (освіти, культури й спорту, сім’ї та здоров’я). У дискусії взяли участь двоє священників, зокрема незмінно надійний ксьондз-прелат Władysław Rączka. Щоправда, конкретизувати програму спільних дій не вдалося (обурливий протест проти «марнування часу» під час узагальнення психолого-педагогічних питань у взаємозв’язку з пошуком місцевих умов), але зустріч можна вважати успішним кроком у правильному напрямку. Від драматичних тем соціальних патологій у житті сім’ї та суспільного середовища просто не втекти.