Вона стріляє з лука, плаває, виграє конкурси з першої допомоги. Тепер у неї лише коротка перерва. Перерва, під час якої вона мусить перемогти онкологічне захворювання. І назавжди повернутися додому, до школи та своїх улюблених коней.

Наталія є підопічною фонду "Na Ratunek Dzieciom z Chorobą Nowotworową". Вона — справжня спортсменка. Займається стрільбою з лука, катається на лижах і їздить верхи. Ніколи не дає собі поблажок. Завжди ставить високу планку, адже якщо лижі — то лише бігові. Як сама каже: «Гірські лижі — спорт для лінивих». Після школи вона завжди зайнята, а кожні вихідні проводить у стайні, працюючи зі своїми улюбленими кіньми. Під час останніх канікул Наталія розважалася, як будь-яка підлітка. Була в горах, каталася верхи, зустрічалася з подругами. Усміхнена й сповнена життя. Але вже з початку вересня в неї ставало дедалі менше сил. Вона багато спала і навіть казала, що не може плавати, бо коли вода накриває її, їй важко дихати.

— Ми списували це на підлітковий вік. Думали, що їй, можливо, просто більше не хочеться плавати. Може, вона передумала й шукає виправдання, — згадує мама дівчинки, пані Dorota Gajda. Але про всяк випадок зробили всі аналізи крові. Результати були в нормі. Аж нарешті настав день, який запустив цілу лавину.

Життя змінилося на 180 градусів

— Наталка поїхала з татом на вихідні до Варшави, а після повернення в неї паралізувало праву половину обличчя, — розповідає пані Dorota, а Наталка одразу додає: Параліч сьомого нерва.

Ще у Варшаві, в понеділок, вона відсвяткувала своє 11-річчя й отримала подарунок — урок верхової їзди, який подарував їй дядько.

— Я не хотіла йому нічого казати, але в мене навіть не було сил їхати риссю, — розповідає Наталія, дивлячись значно зріліше, ніж 11-річна дівчинка. Вона стиснула зуби й доїхала до кінця, хоча ця поїздка зовсім не була приємною. Тоді вони думали, що, можливо, причепився якийсь кишковий грип або свинка. Тим часом у грудній клітці дівчинки поступово зростав пухлинний утвір. Тихо й без значних симптомів.

У вівторок, після повернення додому, Наталка пішла з мамою до педіатра. Їй призначили антибіотик, а наступного дня вона мала піти на спеціальне лазерне лікування. Але дівчинка вже не могла піднятися сходами в поліклініці до кабінету, де проводили ці спеціалізовані опромінення. Батьки самі попросили направлення до лікарні, де розпочалася ціла серія обстежень. Уже першого було достатньо, щоб усі зрозуміли: ситуація дуже серйозна.

На рентгенівському знімку виявили величезну пухлину в грудній клітці діаметром понад 20 см. Лікарі з лікарні в Jelenia Góra лише відкачали рідину з легень і направили Наталку до дитячої онкологічної клініки у Вроцлаві.

— Отже, ще на вихідних вона була «здоровою» дівчинкою на екскурсії, а вже в четвер їхала каретою швидкої допомоги до Вроцлава з підозрою на онкологічне захворювання, — розповідає пані Dorota. Найгірші припущення, на жаль, підтвердилися — злоякісна лімфома середостіння.

Місяці в лікарні

Початок перебування у Вроцлаві був дуже драматичним. Уже першого дня в онкологічному відділенні пухлина почала неконтрольовано розпадатися, через що відмовили нирки. Наталка потрапила до реанімації, і почалася боротьба не стільки із самою хворобою, скільки за її життя. Лише через тиждень, протягом якого дівчинці інтенсивно проводили діаліз, можна було розпочати власне лікування. Перший протокол хіміотерапії був дуже важким. Наталка не могла підвестися з ліжка. Не ходила, навіть не сиділа. У неї були епілептичні напади. Але це надзвичайно сильна дівчинка. І хоча хіміотерапія спустошувала її організм, Наталка поступово відновлювала сили. Упродовж усіх трьох місяців вона не залишала лікарні. Але що ближче було до Різдва, то сильнішою ставала її воля до боротьби та наполегливість. І зрештою вдалося! Незадовго до Святвечора Наталія вперше змогла повернутися додому.

Можливо, цьому трохи допомогла підтримка, яка надходить до Наталки з рідної Jelenia Góra. Хоча відвідувати її в лікарні могли лише кілька людей, однокласниці та однокласники постійно про неї пам’ятають. Наприклад, вони надіслали їй 400 листівок із побажаннями якнайшвидшого одужання. У рідному місті — величезна мобілізація. Аукціони, концерти, торги. Усе для Наталки. А друзі роблять усе, щоб лоти на аукціонах були незвичайними. Вони здобули ручку президента Andrzej Duda, лижі Kamil Stoch і м’яч із чемпіонату світу. У філармонії Jelenia Góra артисти зіграли та станцювали спеціально для Наталії.

— Усе це повертає віру в людей, — коментує всю акцію мама Наталки, Dorota Gajda.

Завдання — одужати

Те, що Наталка тепер може повертатися додому між окремими процедурами та курсами хіміотерапії, не означає завершення лікування. Боротьба з лімфомою триватиме щонайменше два роки.

— Ми віримо, що дуже інтенсивна терапія триватиме до кінця червня. Потім — понад рік підтримувальної хіміотерапії, — пояснює мама.

А Наталка переносить усе надзвичайно мужньо. І найбільше за все сумує за кіньми. Відтоді як захворіла, вона зовсім не контактувала зі своїми улюбленими тваринами. І навіть якщо під час лікування повертається додому, все одно не може відвідати свою улюблену стайню.

— І навіть не можу погладити коня! — скаржиться дівчинка й зітхає, лише подумавши про те, що мусить витримати ще кілька місяців. Про її велику любов нагадують маленькі сережки у формі підкови, які вона носить щодня. Сережки також нагадують про незвичайний сюрприз, який на неї чекає. Адже незабаром Наталка отримає в подарунок власного коня. Але спочатку на неї чекає бойове завдання — одужати. Однак, щоб це стало можливим, потрібна допомога кожного з нас. Достатньо у своїй податковій декларації вказати KRS 86 210 і допомогти Наталці перемогти хворобу.