Як сталося, що колись громадянське суспільство вміло об’єднатися у боротьбі з комуністичною диктатурою, а сьогодні не здатне спільно боротися навіть у найменших питаннях? Щоправда, ця боротьба часто набувала навіть дрібних форм, проте поляки підтримували одне одного. Сьогодні ж нам важко об’єднатися в діях, коли справи стосуються нашої вулиці чи району. Куди поділося громадянське суспільство у вже вільній Польщі? Нескутій, суверенній, повністю незалежній. Чи слово «солідарність» і сьогодні щось означає?
Падіння комуністичної системи в Польщі — величезний успіх, тим більше що воно відбулося без кровопролиття, без жодного пострілу, хоча було б неможливим без жертв робітничих протестів 1970-х і 1980-х років. Проте цей успіх було змарновано у III Речі Посполитій. Замість спільної подальшої боротьби на економічному та соціальному фронті з’явилися глибокі політичні поділи, які, як видається, нині неможливо подолати. Однак ці поділи не є чимось новим у нашій багатовіковій історії. Давно відомо, що ми вміли єднатися у надзвичайно важливих для нас справах, але щойно стихає гуркіт гармат, ми починаємо власну війну.
Найкращим прикладом розділеного суспільства є період поділів Польщі та часи, що їм передували. Частина істориків вважає, що після поділів Польща вже не відновила свого європейського становища. Територіально це, безперечно, вже неможливо відтворити. Падіння I Речі Посполитої сталося передусім через роздуті шляхетські привілеї. Також відомі й шановані магнатські роди надмірно використовували державний апарат у власних цілях. Вільні вибори монарха та різноманітні домовленості, що супроводжували його обрання, призводили до корупції. Під час виборів нового короля європейські правителі насправді вирішували власні справи, часто втягуючи Польщу в цілком чужі для нас конфлікти.
Плямою на честі в історії є Тарговицька конфедерація. Створена магнатським табором разом із царицею Катериною, вона мала на меті повалення ухваленої Конституції 3 травня. Це була відкрита зрада частини поляків і укладення тривалого союзу з Росією. Звісно, росіяни не були зацікавлені в постійному союзі, а в постійному пануванні над Річчю Посполитою. До цієї конфедерації приєднався навіть сам король Stanisław August Poniatowski. Він є трагічною постаттю. Розрив між прагненням реформувати країну та союзом і, передусім, романом із царицею, а також непогашеними позиками, взятими в Росії, призвели до відкритої зради батьківщини та власних ідеалів.
Здавалося б, період після поділів став достатнім уроком історії та політики для польського народу. Об’єднавшись у боротьбі за незалежність, ми стали вільною державою з можливістю самостійно визначати власну долю. Це право ми підтвердили перемогою у польсько-російській війні, а сама Варшавська битва й донині є національним символом боротьби та мужності.
На жаль, еліти II Речі Посполитої не вміли цінувати свободу. Знову з’явилися поділи та спроби дестабілізації. Один за одним падали уряди, а сама демократія перетворилася на «сеймократію». Це був стан надзвичайно широких повноважень парламенту, які призвели до дестабілізації країни. За цього устрою (відповідно до Березневої конституції) роль президента була маргінальною. Це призвело до Травневого перевороту.
До сьогодні Piłsudski критикують за цей доволі радикальний крок. Але, можливо, інакше було не можна? Іноді потрібні найрадикальніші дії, хоча завжди слід керуватися національним і суспільним благом. Державний переворот, здійснений Маршалком, розділив поляків. Сучасні ліві та народницькі середовища засуджують цю подію як акт громадянської війни. Проте суперечки навколо неї не заважають нам висловлювати повагу до Piłsudski і зберігати пам’ять про нього — символа незалежної Польщі.
Початок Другої світової війни приніс суспільне єднання у боротьбі з окупантом. Однак навіть під час війни поляки вели внутрішні бої. Прикладом цього є ген. Władysław Sikorski, який, ставши прем’єр-міністром і головнокомандувачем, почав не лише дбати про польські інтереси на міжнародній арені, а й проводити чистку серед офіцерів, що походили з табору прихильників Piłsudski, ув’язнюючи їх на острові Б’ют. Така помста могла стати причиною його трагічної смерті. Усім відомо, що генерал загинув у катастрофі на Гібралтарі (4 липня 1943 р.), однак деякі історики, наприклад Dariusz Baliszewski, відстоюють теорію, за якою катастрофа була змовою, навмисною дією.
Теоріям властиво бути надто теоретичними. Попри все, розмірковуючи над цим, треба чітко поглянути на певні факти. Смерть ген. Sikorski була вигідна і англійцям, і росіянам. Розслідування у справі вбивства в Катині шкодили союзу Черчилля зі Сталіним. Після смерті головнокомандувача у Великій Британії заборонили відкривати труну, а похорон організували поспіхом. Документи щодо самої катастрофи засекретили на 50 років. Після закінчення цього терміну їх знову засекретили. Найраніше ми дізнаємося про їхній зміст у 2033 році.
Можливо, це була диверсія, а найстрашніша теза говорить про співпрацю англійців і поляків. Англійці могли підготувати замах, який могли здійснити польські руки. В історичних публікаціях з’являється термін «операція »Mur«», проведена противниками Sikorski на замовлення британської влади. Якби ця теорія стала правдою, це доводило б лише те, що, хоча ми є одним народом, ми все ж здатні боротися між собою — не на життя, а на смерть.
Період Польської Народної Республіки об’єднав нас. Спільними силами поляки повернули собі втрачений суверенітет. Численні протести, оплачені також робітничою кров’ю, стали причиною падіння режиму. Спільна боротьба, подолання воєнного стану, активна участь у перших вільних виборах об’єднували маси. Однак після 1989 року щось зламалося. Відтоді знову почалися польсько-польські сутички, особливо на ідеологічному ґрунті.
Голова «Солідарності» не був найкращим президентом. Перші уряди перших прем’єр-міністрів також проіснували недовго. Економічні проблеми вплинули на суспільні поділи. Прапор дедалі більше блякнув...
Чому ми перестали бути громадянським суспільством? Адже саме тепер ми мали для цього найкращі інструменти. Можливо, усі надто поспішали за новою, капіталістичною реальністю. Старий порядок замінив новий. Із героя, яким був лауреат Нобелівської премії миру, ми зробили донощика. Навіть тепер спливли нові надзвичайні факти.
Важко оцінювати справу TW Bolka. Вона має політичний, а не історичний вимір. Найбільша проблема не в тому, що з’явилися суперечливі документи, які обтяжують Wałęsa. Приголомшує те, що це питання не було з’ясоване у 1990-х роках. Тоді був час для пояснень, розслідувань і пошуку правди. Тепер уже ніщо не є ясним і прозорим. Що б нині не сказали на цю тему, це лише розділятиме.
Ідеали «Солідарності» були й залишаються ідеалами найвищої цінності. Лише взаємна співпраця, особливо в економічних і соціальних питаннях, може в майбутньому забезпечити розвиток у кожній сфері.
Спільні дії, підтримка спільноти, якою ми є в кожному просторі — на тій самій вулиці, у районі, місті та селі, — можуть повернути колишній блиск забутим ідеалам, за які наші герої пролили кров. Будуймо громадянське суспільство. Єднаймо, а не розділяймо. Про це неодноразово говорив наш співвітчизник Jan Paweł II, який, хоча, ймовірно, не є авторитетом для всіх, усе ж його голос, незалежно від віросповідання та політичних поглядів, слід почути:
[...] це моя мати, ця земля! Це моя мати, ця Батьківщина! Це мої брати й сестри! І зрозумійте, усі ви, хто легковажно ставитеся до цих справ, зрозумійте, що ці справи не можуть мене не хвилювати, не можуть не боліти мені! Вам вони теж мають боліти! Легко зруйнувати, важче відбудувати. Надто довго руйнували! Треба інтенсивно відбудовувати! Не можна й далі легковажно руйнувати!
Знайдімо в собі давні, забуті ідеали. Пам’ятаймо про все, що нас єднає, а не розділяє. Часто маленькі кроки й маленькі справи створюють великі здобутки. Станьмо свідками солідарної Польщі.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типово книжковий спосіб, сповнений сухих дат і фактів. Представлені мною статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож варто іноді присвятити їй хоча б трохи часу.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.