— До мене звернулася 8-особова делегація із Zespół Szkół Budowlanych, просячи про допомогу та протестуючи проти наміру ліквідувати цю школу, — розповідав P. Roman. — Розмова була тривалою. У Болеславці ми маємо чудову молодь, яка вміє чудово оперувати аргументами, а не емоціями.

Потім очільника Болеславця відвідала делегація з болеславецького Ochotniczy Hufiec Pracy (який діє саме при «Budowlanka»), яка також говорила про загрози, пов’язані із запланованою реорганізацією повітової освіти. Як аргументували представники OHP, якби Hufiec розподілили щонайменше між 3 освітніми установами, до цієї молоді було б набагато важче дістатися.

— Я сформулював тезу, яка не є новою, але хотів би її повторити: набагато кращим рішенням було б, якби у нас діяв принцип «Одне місто, один господар», — заявив P. Roman. — По-перше, з погляду фінансової безпеки ґміни тут немає жодної загрози. По-друге, у понад шістдесяти містах Польщі реалізується така модель. Це найбільші, але також і менші міста — міста нашого розміру.
І там цієї проблеми немає. У тих містах за всю освіту — від дитячого садка до випускних іспитів — відповідає президент міста.

— Звичайно, до цього додається ще одна загроза: намір ліквідувати гімназії, — розвивав свою думку президент. — Якщо це станеться, близько 1/3 дітей повернеться до сільських шкіл, адже вони матимуть восьмирічне навчання. Це не збільшить зайнятість у ґміні Болеславець, а якщо й збільшить — то незначною мірою. Але в нашому випадку ліквідація гімназій протягом трьох років може означати необхідність звільнення 100 учителів [podkreślenie – „ii”]. Ба більше, треті класи гімназії стануть першими. І знову 1/3 учнів потрапить до повітових шкіл. Я вважаю, що передача повітам освітнього завдання — а повіти в Польщі слабкі, неефективні, не мають грошей і не інвестують — не принесе добрих результатів у питаннях матеріальної бази. Якби це було місто на правах повіту, можливо, нам вдалося б суттєво обмежити кількість учителів, яких звільнять.

Як пояснював P. Roman, до всього цього додається ще одне питання. У 2020 році до шкіл після початкової освіти (бо якщо процес згортання гімназій стане фактом, шкіл післягімназійної освіти вже не буде) потраплять два випуски: останній випуск гімназій і перший випуск початкової школи. — Це означає, що кількість учнів у школах після початкової освіти подвоїться, а це породжує наступне питання: чи готові до цього повітові школи? Я стверджую, що ні, — заявив президент.

І додав: — Хтось може сказати, що президент мріє про розширення власної імперії,
але ми маємо справу із ситуацією, коли в понад шістдесяти містах ця система працює. Президент Єленя-Ґури Marcin Zawiła каже, що не боїться революції в освіті. Так само і в Любіні. Протягом останніх кількох років Powiat Lubiński передав Місту Любін багато завдань, зокрема освіту після гімназії. Але якщо немає згоди на передачу всієї освіти Місту Болеславець, то наша друга пропозиція така: Місто перебере відповідальність за дітей зі спеціальної школи. Ми можемо зобов’язатися, що протягом найближчих кількох років умови навчання радикально зміняться.

Президент також відреагував на пропозицію органів влади повіту, що Місто могло б передати повітовому самоврядуванню ще одну будівлю (ми писали про це, зокрема, у матеріалі Бурхлива бюджетна сесія). — Але ми не знаємо, наскільки реформа, що полягає в ліквідації гімназій, буде тривалою. Що станеться, якщо через кілька років наступна команда при владі почне її скасовувати? Яка відповідальність ляже на владу Болеславця, якщо виявиться, що в місті бракуватиме будівель? Ми можемо передати будівлю для спеціальної школи, але за умови, що Міська ґміна керуватиме цією установою, — підсумував P. Roman.

Ми повернемося до цієї теми.