«Дівчинку-скриньку» читачі прийняли дуже тепло, один із них назвав її пігулкою від депресії та страху. Публікуємо особисті роздуми Mateusz після прочитання казки.
«Як це зазвичай буває з Твоїми творами, цього разу я також прочитав «Дівчинку-скриньку» на одному подиху. Напевно, кожен читач зможе певною мірою ототожнити себе з героїнею. Саме в цьому полягає Твій величезний талант! Ти створюєш універсальні історії, що мають неймовірну силу впливу, а також певною мірою мотивують і допомагають прийняти власні слабкості.
І «Горбунка», і «Дівчинка-скринька» для мене — щось на кшталт літературної пігулки від депресії та страху. Щойно мене долає якась зі слабкостей, ідеальними ліками стає прочитати казку Твого авторства.
Під час читання я відчував змішані почуття. Спочатку співчував дівчинці. Через мить вона почала мене дратувати! Потім з’явилося зворушення її долею. А наприкінці — неймовірна радість.
Саме так і відбувається в житті кожного з нас! Наші проблеми та страхи викликають у нас безліч суперечливих емоцій! Ми замикаємося в собі, споруджуючи бар’єр, який має захистити нас від зла, однак він настільки герметичний, що навіть любов не проникає крізь нього до нас! А життя без любові, напевно, не має сенсу. Не люблячи самих себе, ми втрачаємо бажання жити, що змушує нас здаватися. Прочитавши Твою книжку, я зрозумів, як важливо подивитися в очі власним страхам! Лише так ми можемо їх подолати. Хоча нам із ними добре, вони все ж обмежують нас.»
Казка також справила враження на Katarzyna Żbikowska, авторку книжки «Карти думок у бізнесі», сертифіковану менеджерку проєктів і projectmanagerka.pl — місце для жінок, які свідомо та з уявою проєктують своє життя і бізнес. Для тих, кому завжди цікаво пізнавати світ і хто не шукає готових рішень, адже відкритий до розвитку через діяльність. Про «Дівчинку-скриньку» вона написала:
«Мені подобається назва. Нібито парадоксальна й банальна, а потім я відкриваю, що вона зовсім не весела. Мені подобається обсяг оповіді. Вона не набридає, тримає в напрузі, змушує мене ставити запитання з кожним наступним реченням.
Мені подобається завершення. Воно не очевидне, а радше дуже несподіване. І таке, що додає мені сил. Я глибоко відчуваю, як багато Жінок, яких я нещодавно познайомилася хоча б у самому проєкті Kreatorka, — це такі Дівчатка-Скриньки. Іноді я сама так себе почуваю, хоча зовні цього не видно.»