Raciborowice Górne — населений пункт із давньою історією та цікавими пам’ятками. До 1945 року тут проживало німецьке населення, а після завершення воєнних дій оселилися поляки, репатрійовані з колишніх Східних кресів Другої Речі Посполитої.
Село виникло на німецькому праві на межі XI і XII століть. Економічний розвиток поселення був пов’язаний із покладами вапняку, видобуток якого започаткував роботу цементного заводу, що функціонував до 1990-х років.
У населеному пункті розташована католицька церква Святого Архангела Михаїла, збудована на початку XIII століття в романському стилі. У наступні століття було створено хрестово-ребристе склепіння, а в другій половині XVI століття добудували вежу.
У першій половині XVIII століття храм у Raciborowice отримав барокове оздоблення — відповідно до повсюдної моди на барокізацію церков. До цього періоду, зокрема, належать головний і бічні вівтарі, а також органний проспект, прикрашений розписами із зображенням Хресної дороги.
Тоді ж церкву доповнили бароковими скульптурами та картинами. Серед них — дерев’яні фігури Святого Івана Хрестителя, Святої Катерини та Святої Цецилії, а також кам’яні скульптури Святого Яна Непомуцького і Святого Антонія.
Мешканці були поділені за віросповіданням, тому після утвердження протестантизму на цих землях у 1742 році розпочали будівництво протестантської церкви, завершене в 1796 році. У 1884 році добудували вежу, проєктувальником і виконавцем якої був відомий у цьому районі болеславецький архітектор Peter Gansel (зокрема автор перебудови замку в Grodziec).
Після Другої світової війни споруда занепала, обладнання передали до інших храмів, а в 1970-х роках рештки розібрали. У 1869 році відкрили першу аптеку, а в 1872 році запрацювало поштове відділення.
У XX столітті до населеного пункту дійшли найновіші технічні досягнення. Сюди проклали залізничну лінію, яка офіційно функціонувала до 15 грудня 1992 року, а також з’явився кінотеатр.
Сьогодні ми можемо милуватися красою давньої архітектури на поштових листівках, що пережили вирування долі, а також мальовничими місцями, які захоплюють мешканців і гостей.
Sebastian Zielonka — історик, випускник Вроцлавського університету. Спеціалізація: архівознавство та консерваційна документалістика. Цікавиться історією регіону та суспільним життям європейців у XX столітті. У вільний час подорожує.