Кінорежисер, театральний та оперний режисер, актор, поет і філософ помер від раку у віці 70 років. Він був пов’язаний із Болеславцем, тут жив наприкінці 50-х років минулого століття. У болеславецькому ліцеї складав випускні іспити. Зигмунт Брусілло представив його біографію в останньому «Болеславецькому щорічнику». Варто ознайомитися з нею з багатьох причин. Вона написана від щирого серця й цікаво, показує барвисту долю видатного митця, а водночас є частиною нашої місцевої історії.

Генрик Барановський був похований 12 серпня на варшавському кладовищі Повонзки. З ініціативи Юзефіни Вітас відбудеться вечір, присвячений митцеві, — у Болеславці, у місці, яке Генрик Барановський завжди називав домом.

Щоб згадати друга, до Старого театру в суботу, 7 вересня, прибудуть, зокрема, актор Єжи Янечек (відомий за роллю Віті в «Самих своїх», виступав на сценах театрів у Вроцлаві, Каліші, Кошаліні та Варшаві), Єжи Каліна (польський скульптор, автор театральних і кінодекорацій, вітражів, анімаційних і документальних фільмів, творець інсталяцій, один із перших перформерів у Польщі), Станіслав Шудек (актор, який грав у Генрика Барановського в Берліні), Ева Войдило-Осетінська (доктор психології та терапевт із лікування залежностей) і Віктор Осетінський (польський письменник і викладач, правник, а також громадський діяч)

У програмі зустрічі — фрагмент архівного інтерв’ю з Генриком Барановським, записаного болеславецьким телебаченням, фрагмент «Декалогу» Кесльовського та поетична програма. Вхід на захід вільний.

Генрик Барановський — польський театральний, телевізійний та оперний режисер, а також радіорежисер, сценарист, актор і сценограф. Випускник факультету філософії Варшавського університету (1968) та режисерського факультету Державної вищої театральної школи у Варшаві (1973). Як режисер дебютував постановкою «Служниць» Жене у варшавському театрі «Атенеум». У 1980–1992 роках — засновник і директор Transformtheater у Берліні. До найважливіших постановок, а їх було кілька десятків, належать: «Дзяди» в театрі імені Ярача в Ольштині (1975), «Добрий день і до побачення» (1976), «Замок» (1976) за мотивами Ф. Кафки, «Peepshow» (1992), надзвичайно пластичний «Ехнатон» П. Ґласса у Великому театрі в Лодзі (2000). Лауреат численних нагород у Польщі та за кордоном, зокрема: головна нагорода за режисуру «Замку» Ф. Кафки та Кубок Фестивалю Північної Польщі за найкращу виставу (1976), Перша нагорода театрів малих форм за «Добрий день і до побачення» А. Фугарда (1976), нагорода ITI за популяризацію польської театральної культури за кордоном (1991), James Jefferson Award — Чикаго, 1992 — за найкращу виставу сезону 1991/92 за «Peepshow» Ґ. Тборі, нагорода міністра закордонних справ за видатні заслуги в поширенні польської культури й мистецтва за кордоном (1992), «Золота маска» за найкращу постановку та режисуру і «Срібний човен» за найкращу виставу сезону 2000 року за «Ехнатона» П. Ґласса, Всеросійська оперна маска за найкращу оперну виставу в Росії за «Життя з ідіотом» А. Шнітке (2003), поставлену в Новосибірському театрі опери та балету.

(інформація: Ґражина Ханаф)