Повітовий Бонапарт обмірковує тактику. Знаходить ворога швидше, ніж дехто встигає подумати слово «ворог». А якщо є ворог, військовому легше. Треба його перемогти. Вбити, приборкати, змусити відступити.
І завдяки цьому ми тепер маємо в Bolesławiec такий собі маленький повітовий полігон. Староство окопалося на позиціях. Вважає, що його несправедливо звинувачують, бо на дитячий будинок дає більш ніж достатньо і любить сиріток більше за себе. А ворог? Ворог сіє ворожу пропаганду. Вогонь! Пали!
Звісно, війна сучасна. Віртуальна. На інтернет-форумах анонімні солдати аргументують на користь староства й б'ють по ворогу. Ворог жадібний. Солдати множать і ділять дотацію, щоб це довести.
За що бореться ця армія? За імідж. Імідж староства серйозно заплямували. Чиновниця, яка по суті говорила про гроші, що не належать сестрам-елізаветинкам, виглядала мало не злостивою. Чиновників староства, показаних на місцевому телебаченні на тлі сиріт, змалювали як трохи скупих і бездушних.
Повітовий Малий Лицар зітре цю пляму з честі кров'ю, хай навіть черниць і дітей. Переможе ворога його ж власною зброєю. Якщо сестра-директорка каже на місцевому телебаченні, що вартість продуктів для казана в дитячому будинку становить 2,90 злотого, то його генерали (члени правління) натякнуть, що ворог спрямовує 80% дотації на свою зарплату та зарплати працівників. Влучив — потопив. І все це з благородною метою захистити обличчя чиновника.
Тридцять дві тисячі, яких додатково просить сестра-директорка, губляться в пилюці бою. У цій самій пилюці розчиняється й сенс цієї війни, результатом якої стане втрата партнера, що досі добре виконував договір про ведення дитячого будинку в Bolesławiec.
Справа настільки серйозна для повіту, що староство має порозумітися із Законом сестер-елізаветинок. Особливо з огляду на те, що це власне завдання староства. Правління повіту має шукати мирні шляхи або розпочати звичайні комерційні переговори. Але військового вабить військова справа, безпосереднє зіткнення, маневри — у гуркоті гармат солдат може реалізувати себе.
Можливо, у такому разі краще відправити віцестаросту Chwojnicki на довгі канікули до країни, де тривають справжні бої (гарячих точок на карті світу не бракує). Або влаштувати йому власний приватний полігон у неосяжних Нижньосілезьких борах. Можна навіть дати йому зброю. Територію лише добре позначити й охороняти від миролюбних громадян, які не бажають чиновницьких воєн.
Grażyna Hanaf