Станіслава Войда-Питлінська закінчила Державну вищу школу образотворчих мистецтв у Гданську (нині Академія образотворчих мистецтв) за спеціальністю підготовки до художньої освіти. Працювала в Молодіжному будинку культури та в Болеславецькому осередку культури. Сьогодні веде художню студію «Академія мистецтва» в BOK-MCC.
Роботи її учнів здобувають головні нагороди на міжнародних конкурсах. Картини дітей, які працюють під наглядом мисткині, успішно конкурують із творами їхніх ровесників із Європейського Союзу, Індії, Ірану, Куби, Кувейту, Бразилії, Бангладеш, Вірменії, Мексики та Японії.
Однією з найефектніших перемог стало нагородження роботи семирічної Іди Палущишин на XI Міжнародному художньому конкурсі «Пауль Клее — Прогулянка з кольором». Роботу Іди обрали з-поміж 7377 інших, поданих на конкурс із 31 країни світу.
Роботи Іди та восьмирічної Йоанни Осько також обрали для виставки, що підсумовувала XVI Міжнародний конкурс художньої творчості дітей і молоді «Завжди зелено, завжди блакитно» (23 тисячі картин і графічних робіт із 51 країни).
Йоася Осько також здобула почесну відзнаку на XII Міжнародному художньому конкурсі в Японії. На художній конкурс на екологічну тематику надійшло 18 738 робіт з усього світу. Серед відзначених Йоася була єдиною мисткинею з Польщі.
Я обираю конкурси, що надихають
Станіслава Войда-Питлінська не зосереджується на перемозі, а на роботі з маленькими митцями. Вона визнає, що, знаючи потенціал своїх учнів, обирає престижні конкурси з цікавими, змістовними головними темами.
— Ми беремо участь у конкурсах, тема яких надихає, — каже інструкторка. — Діти люблять виклики. Коли вони перемагають, я підкреслюю роботу індивідуального переможця, але також кажу, що це успіх усієї студії. Діти створюють команду, впливають одне на одного. Надихаються взаємно або підтримують одне одного, є і елемент конкуренції. Людина, яка наполегливо працює, створює роботу, якою сама повністю задоволена. Такі роботи перемагають.
Мисткиня перебирає художні турніри. Участь у міжнародному конкурсі «Пауль Клее — Прогулянка з кольором» вона обрала з освітніх міркувань. Під час роботи над темою інструкторка може розповісти про колір, стилі в мистецтві та конкретний історичний період.
— Наступний конкурс, у якому ми хочемо взяти участь, матиме музичну тематику, — розповідає про свої плани Войда-Питлінська. — Тема — живопис, натхненний старовинною музикою. Я попросила, щоб діти послухали вибрані фрагменти класичних творів, принесла їм на заняття матеріали про музичні інструменти. Спочатку ми повільно занурюємося в тему, потім настає черга роботи, — додає.
Ні для дітей, ні для мисткині не важливо, чи конкурс міжнародний, чи загальнопольський. Найважливіше, щоб він розпалював уяву та навчав. — Молодіжний будинок культури з Вроцлава організовує дуже цікаві конкурси, у яких ми також беремо участь, — каже Войда-Питлінська. — Теми виняткові, як-от «Хай живе колір» або «Хай живе лінія». Оце вже виклик для уяви та професійних навичок.
Самосвідомість і партнерство
Дітей, яким пощастило потрапити під опіку Станіслави Войди-Питлінської, трактують із повагою до їхніх умінь, чутливості та пошуків. Із майстерні мисткині не виходять погані роботи. Маленький художник після завершення твору впевнений, що виконав його добре й красиво. Це велика педагогічна майстерність — сформувати в маленькій людині відчуття власної художньої цінності. Цінності, заснованої на вмінні виражати себе завдяки опанованій техніці та набутим знанням.
— Я ставлюся до дитини як до іншого художника, — каже Войда-Питлінська. — І розмовляю з нею як із художником. Діти мають надзвичайну уяву та апетит до творення світу. На першій зустрічі, якщо дитина хоче малювати, я даю їй просту тему. Прошу намалювати портрет мами. Часто чую: «Я не вмію цього зробити», тож пояснюю, що це просто, що кожен портрет складається з голови, очей, вух, губ, носа… Дитина швидко це розуміє й починає малювати. Під час занять я ходжу між учнями, розмовляю з ними про колір, контраст, композицію. Це заняття з професіоналами, хоча майстрам лише кілька років, — усміхається інструкторка.
Дорослі учні та стиль життя
У майстер-класах Станіслави Войди-Питлінської взяли участь сотні болеслав’ян. Мисткиня не хоче називати імена, щоб когось не образити й не оминути. — Це армія людей, яких я навчала, — каже вона. — Вони нагадують про себе, навідуються, за творчістю деяких я із задоволенням стежу. Це художники, архітектори, декоратори, фотографи, але також люди, які не створюють робіт для галерей, проте краса супроводжує їх у повсякденному житті. В одязі, способі рухатися, виборі розваг. Молодих людей слід виховувати так, щоб вони вміли сприймати мистецтво й щоб їм його бракувало в житті.
Серед відомих болеслав’ян, які відвідували заняття Станіслави Войди-Питлінської, неодмінно варто назвати фотографа Януша Монятовича, скульптора Чеслава Матийовича, дизайнерку Катажину Халас або художника Збігнева Зелінського.
— Серед моїх учнів є чоловік, якого я не називатиму на ім’я, але він так закохався в малювання, що, попри закінчення Військової академії, згодом вступив до Академії образотворчих мистецтв, — розповідає мисткиня. — Створюючи, я сама хочу, щоб якомога більше людей прагнули оточувати себе мистецтвом. Ходити на виставки, дивитися на красиві місця, створювати власний світ за естетичними принципами. З моїх занять дитина виходить із відчуттям, що зробила щось цінне, що їй вдалося створити красиву роботу. Потім таким людям легше створювати красиве життя.
(інформація: Ґражина Ханаф)