Самої любові недостатньо, щоб травмованого собаку з численними захворюваннями передали до рук нових власників. Інші люди, які, безперечно, любили цуценя Lexusa, уже серйозно його підвели. Собака перебуває у притулку з 2023 року.

– Однією з речей, які найбільше залежали від нас після складного періоду, який пережив притулок для малих тварин у Przylasek, був початок усиновлень, – каже волонтерка. – І вони справді розпочалися. Протягом останніх тижнів чергові собаки поїхали до нових домівок, і, мабуть, немає нічого приємнішого, ніж дивитися на порожній вольєр після собаки, який нарешті знайшов свою родину. Але для мене відповідальне усиновлення не полягає в тому, щоб віддати якомога більше собак і мати гарну статистику. Йдеться про те, щоб собака потрапив у дім, який справді йому підходить і з якого, будемо сподіватися, уже ніколи не повернеться, – додає жінка.

«Ми боротимемося за Lexusa!»

Допис подружжя, яке намагалося усиновити собаку, опублікований у групі любителів собак, за два дні зібрав понад 800 реакцій, стільки ж поширень і коментарів. Користувачі переважно співчувають родині, яка не може прихистити собаку, якого так полюбила, але лунає також чимало гірких слів і звинувачень на адресу притулку.

Важко інакше відреагувати на допис жінки, яка описує ситуацію зі своєї перспективи. Вона з чоловіком довго намагалася усиновити собаку, гуляла з ним, доглядала його, встановила зв’язок і, як стверджує в дописі, готова до всіх труднощів і витрат, пов’язаних з опікою над старим і хворим собакою. В оновленні жінка переконує, що відмова в усиновленні була пов’язана з тим, що в них замала дитина.

– Про дитину ми знали від самого початку, і це не було єдиною причиною відмови, – пояснює волонтерка. – У процесі виникли й інші питання, які почали викликати у нас сумніви. Одне з них дуже просте. Формально усиновити Lexusa має дружина (авторка допису, – ред.), але на практиці більшість розмов щодо собаки ведеться з чоловіком. І для мене це просто дивно, адже зрештою ми маємо підписати договір і передати собаку конкретній людині, а цієї людини ми майже не знаємо. Навіть трапилася ситуація, коли чоловік прийшов узяти собаку на прогулянку, але не захотів назвати свої ім’я та прізвище, пояснивши, що усиновлює Lexusa не він, а дружина. А дружина тим часом чекала перед воротами притулку. Я не стверджую, що знаю, чому так було, і не збираюся вигадувати жодних історій. Але, мабуть, важко очікувати, що під час відповідального усиновлення ми просто знизимо плечима й визнаємо, що це не має жодного значення. Процес усиновлення потрібен не для того, щоб ускладнювати людям забір собак із притулку, а для того, щоб з’ясувати певні речі до того, як собака поїде додому, а не тоді, коли виникне проблема і він повернеться до притулку, – пояснює волонтерка.

Травмований собака — не іграшка

Усиновлення собаки зі складною історією — серйозна справа. Саме на прозорості процедур і добробуті тварини наголошує голова правління Союзу гмін «Kwisa», відповідальний за добробут тварин і функціонування закладу, у якому перебуває Lexus.

– Я отримав інформацію, що родина, яка хотіла усиновити собаку, не слухала працівників і не робила висновків із того, як працює притулок, – каже Szymon Surmacz. – Я повідомив чоловікові, який хотів усиновити Lexusa, що він може брати участь у догляді за собакою за умови, що поруч буде працівник. Мені здається, пан не хотів виконувати цю умову. Коли я почав особисто перевіряти інформацію, виявилося, що комунікація між родиною, яка хотіла усиновити собаку, працівниками та мною, скажімо так, кульгала. Працівникам пан повідомляв іншу інформацію, ніж отримував від мене. На мою думку, якщо хтось так поводиться до усиновлення, загоряється попереджувальний сигнал. Бо що буде в ситуації, коли собака, наприклад, вкусить дитину? Нічого подібного не станеться з фахівцями, людьми, які розуміють, яку небезпеку становить цей собака. Це чудовий пес, але водночас травмована тварина, і цього не можна применшувати. Це ключове питання в цій ситуації, – додає Surmacz.

Є й інші обставини

Волонтерка називає й інші причини відмови.

– Є й інші обставини, які вплинули на це рішення, але для мене тут проходить межа того, що має обговорюватися публічно, – каже волонтерка. – Ми не будемо розголошувати приватну інформацію про цю родину лише для того, щоб виграти суперечку в інтернеті або довести, що мали підстави для відмови. Те, що ми не хочемо оприлюднювати певні речі, не означає, що їх не існує, – переконує волонтерка, яка працює у притулку.

Родина закидає притулку, що він мовчав і довго не відповідав щодо усиновлення.

– Щодо звинувачення в тому, що родина довго чекала на остаточне рішення, поясню, що в цей час (канікули, – ред.) частина команди була у відпустці, – пояснює волонтерка. – Ми не хотіли, щоб одна людина поспіхом ухвалювала рішення щодо усиновлення. Хотіли зібрати інформацію, ретельно все обговорити між собою і лише тоді вирішити. Тим більше, що йдеться про рішення, яке стосується наступних років життя собаки. Я розумію, що для родини це очікування могло бути неприємним. У комунікації деякі речі можна було зробити краще, і я не маю проблеми з тим, щоб це визнати. Із цього теж потрібно робити висновки. Але я однозначно волію, щоб нас звинувачували в тому, що ми надто довго ухвалювали рішення, ніж щоб під тиском часу чи емоцій ми віддали собаку, а за кілька тижнів думали, як знову забезпечити йому місце, – додає волонтерка.

Ми хочемо, щоб Lexus знайшов дім, але не за будь-яку ціну

Волонтерка не погоджується з тим, що притулок не хоче, аби Lexus був усиновлений.

– Ми справді хочемо, щоб він знайшов дім. Так само, як хочемо домівки для всіх інших собак. Але ми не хочемо віддавати собак за будь-яку ціну. Відмова в усиновленні також не означає, що хтось є поганою людиною або поганим опікуном. Можна любити тварин, мати чудові умови й водночас не бути відповідним домом для конкретного собаки. І я справді не бачу в цьому нічого образливого. Lexus — не нагорода, за яку треба «боротися». Він — жива істота. Його добробут має бути в центрі всієї цієї дискусії. Ми дуже хочемо побачити Lexusa за межами притулку. Але також хочемо бути впевненими, що зробили все, аби наступне рішення щодо його дому було відповідальним.

У середині липня 2026 року притулок у Przylasek опинився у дуже складній ситуації. Попередні працівники практично за один день припинили працювати, і залишилися тварини, про яких хтось мав подбати. Тоді на допомогу прийшли волонтери. Не для того, щоб стояти осторонь і коментувати, а щоб реально допомогти. Це були годування, прибирання, прогулянки, знайомство із собаками, допомога в лікуванні, усиновленнях і безліч справ, яких ззовні просто не видно.

– Сьогодні волонтерство вже працює активно й регулярно, – розповідає волонтерка. – Я не хочу відповідати за все, що раніше відбувалося у притулку, бо ні я, ні нинішні волонтери не мали на це впливу. Ми можемо відповідати за те, у чому беремо участь зараз, і за те, як хочемо, щоб усе виглядало надалі. Для мене успіх — не момент, коли собака виїжджає через ворота притулку й можна опублікувати в соцмережах фотографію з написом «має дім». Успіх — це коли цей собака більше ніколи не повертається через ці ворота, – заявляє волонтерка.

Передусім прозорість

Керівник правління гмін «Kwisa» описує подібну ситуацію кількамісячної давнини, коли родина, яка усиновила собаку, не впоралася зі складною твариною, не могла дати собі з нею раду, попри залучення поведінкового спеціаліста.

– Вони боялися цього собаки й бачили, що турбота про нього в цій родині, у цьому домі, перевищувала їхні можливості, – каже Szymon Surmacz. – І це чудовий приклад того, що ми маємо рацію, твердо дотримуючись позиції, що собака має залишитися у притулку. Не йдеться про те, гарний дім чи ні, адже у нас є службова записка на цю тему. Натомість усі наступні службові записки щодо поведінки пана, який хоче усиновити собаку, опис його взаємин із собакою та вміння слухати собаку, адже собака також подає певні сигнали, рекомендували відмовити в усиновленні, – додає Szymon Surmacz.

Surmacz наголошує, що, так само як про добробут тварин, він дбає й про те, щоб притулок функціонував якнайкраще.

– Я відповідаю за цю установу і хочу, щоб вона належним чином виконувала свою місію. І цього дотримуюся. Коли я очолив правління, вирішив, що ми наймемо людей і спробуємо впоратися самостійно. І відтоді громадськість має доступ до кожного рахунку за кожну покупку. Як член громадських організацій, я роками вимагав такої прозорості від органів місцевого самоврядування. І зрештою запровадив її сам, – додає він.

Тварини з Przylasek можуть приєднатися до твоєї родини! schronisko.kwisa.pl/adopcje