Історія трагічної смерті молодого бургомістра Кубіка, яку ми описували в новині, потрясла польських мешканців Болеславця. Було поширене переконання, що замах на міського голову здійснило німецьке підпілля, яке діяло на наших територіях після завершення Другої світової війни.
Freies Deutschland («Вільна Німеччина»)
Такі структури безперечно існували, а організація Freies Deutschland («Вільна Німеччина», FD) була однією з найактивніших німецьких бойових груп — переконував на сторінках istotne.pl Павел Скіерсініс, місцевий краєзнавець.
У самому Болеславці (німецькому Bunzlau) після війни, до моменту виселення, проживало близько 3000 німців, а в самому Болеславецькому повіті — близько 6000. Роль FD як небезпечної організації, що мала дестабілізувати та знищувати польську адміністрацію, була значною. Таку тезу висувають також Роберт Прімке та Мацей Щерепа, які у своїй праці «Werwolf: таємні операції в Польщі» не применшують ролі цієї організації, а навпаки. Павел Скіерсініс наводить запис у своєму історичному блозі, присвячений питанню німецьких бойових груп:
«FD — це вигадка комуністичної пропаганди; навіть Військовий районний суд у Вроцлаві, який судив цю нібито групу в 1946 році, встановив, що немає доказів для приписування обвинуваченим вини за знищення згаданих підприємств (йдеться про підприємства в Черній та Зебжидовій у гміні Новогродзець, підпалені організацією «Вільна Німеччина», — Скіерсініс).»
І пояснює, що джерела однозначно стверджують: обидва підприємства підпалила FD. Такий опис подає Вєслав Добжицький («У пастці»):
«Уночі диверсійний загін вирушив до Черної. Групи диверсантів по кілька осіб увірвалися на фабрику. Одні поливали машини бензином, інші закладали в них вибухові заряди. […] Коли прибігли перші польські робітники, у палаючих фабричних будівлях почали вибухати заряди. Про рятувальну операцію не могло бути й мови. Потужні детонації стрясали стіни фабричних цехів. Вогонь знищив машини та обладнання. […] Фабрика майже повністю згоріла.»
[R. Primke, M. Szczerepa, Werwolf. Tajne operacje w Polsce, s. 110, Kraków 2008].
Спалення фабрики черепиці та знищення керамічних підприємств у Зебжидовій
Спалення фабрики черепиці в Черній відбулося в листопаді 1945 року. Через кілька днів було знищено керамічні підприємства в Зебжидовій. Під час відступу після успішної акції бойовики застрелили двох міліціонерів. На території Болеславця також відбувалися подібні події. «Вільна Німеччина» здійснила диверсію на цегельному заводі в Болеславці. Також було закладено міну в басейнах, у вибуху якої загинули 38 радянських солдатів. Міна вибухнула в болеславецьких казармах — загинуло кілька польських солдатів. Ймовірно, члени FD також підірвали радянський вантажний потяг. У результаті події загинули 7 радянських військових.
«Вільна Німеччина» не була вигадкою польської пропаганди
Як видно, додає Скіерсініс, FD не була лише вигадкою польської пропаганди. На території Bunzlau перебувало близько 200 членів «Вільної Німеччини». Їхнім лідером був відомий у місті інженер Артур Кюне. Звільнений із радянського полону, він розпочав роботу з повторного запуску міської електромережі та водопроводу. Це була надзвичайно хитра людина, яка скористалася своїм становищем. Він оточив себе німецькими робітниками, які фактично також входили до складу диверсійної організації. Інженер часто їздив до Вроцлава, а навіть до Берліна, щоб здобути запасні частини, необхідні для функціонування мереж. У той період дістати ці деталі було нелегко. Однак поїздки мали також характер зв’язкових місій. Кюне звітував своїм керівникам. Він повідомляв, що саме відбувається в Болеславці та як функціонує польська адміністрація.
Трагічна жертва ксьондза Зауера
Приблизно через рік діяльності FD було розгромлено. На жаль, слідчі дії проводилися дещо навмання. Найбільш трагічною жертвою став ксьондз Зауер, про якого ми пишемо в наступній темі. Приклад ксьондза показує, наскільки влада прагнула розправитися з Freies Deutschland. Під час слідства було заарештовано 100 осіб, залучених до антипольської діяльності. До смерті засудили, зокрема, інженера Кюне та його найближчих співробітників. Також стратили німецьку молодь віком 14–16 років, яка нібито належала до FD.
Вище вже лунало твердження, що військовий суд не знайшов жодних доказів існування такої організації та здійснення нею диверсій. Однак якби це було так, багатьох людей, зокрема неповнолітніх, не засудили б до смерті. Багато членів FD померли у в’язницях. Такі шалені репресії проти німців є одним із доказів того, що німецьких бойовиків панічно боялися. UB мусило за будь-яку ціну розв’язати цю проблему. У багатьох випадках діяли навмання, але їм вдалося схопити головне керівництво «Вільної Німеччини». Успішну операцію Управління безпеки використали в пропагандистських цілях, показуючи, що поганих німців перемогли й схопили польські служби, які чудово працювали.
Питання діяльності Freies Deutschland, пише Скіерсініс, і надалі викликає суперечки. В інтернеті багато людей заперечують існування такої організації, а інші вказують, що це комуністична пропаганда. Якщо припустити, що «Вільна Німеччина» — вигадка, то як пояснити підпал фабрики черепиці в Черній і керамічних підприємств у Зебжидовій? А хто підірвав міст на залізничній лінії до Єленя-Ґури та на цьому ж маршруті вхід до тунелю (8 травня 1945 року)?
Ці події відбулися, і хтось мусив їх здійснити. Їх приписують німецькій бойовій групі, і цей факт важко спростувати. Те, що народна пропаганда зробила з Freies Deutschland і Wehrwolf «великими та небезпечними організаціями», — це одне, натомість вони справді існували й реально становили загрозу для польської державності на Повернутих землях.
Текст створено на основі статті Павела Скіерсініса на istotne.pl за 2016 рік.
Програма «Близька культура» — профінансовано з коштів Міністра культури та національної спадщини