«Gloria Artis» — це польська відомча відзнака, яку надає Міністр культури і національної спадщини особам, що вирізняються у сфері мистецької творчості, культурної діяльності або охорони культури та національної спадщини.
Janina Bany-Kozłowska — надзвичайно важлива постать для болеславецької кераміки, її вважають однією з найвидатніших дизайнерок у цій галузі. Її 45-річна мистецька діяльність мала вирішальний вплив на формування унікального характеру місцевої кам’яної кераміки. Вона з надзвичайною майстерністю поєднувала багату багатовікову традицію із сучасними тенденціями у проєктуванні форм і декору.
Творчий доробок Janina Bany-Kozłowska охоплює близько 1600 форм посуду, які Zakłady Ceramiczne «Bolesławiec» запустили в серійне виробництво. Вона також є авторкою впізнаваного логотипа компанії, що додатково підкреслює її внесок у розвиток і популяризацію болеславецького ремесла. Її творчість залишила тривалий слід в історії польського дизайну, ставши прикладом гармонійного поєднання культурної спадщини із сучасним підходом до декоративно-ужиткового мистецтва.
— Ще раз дуже дякую, — сказала Janina Bany-Kozłowska під час вручення відзнаки та розповіла, якими були її перші кроки в Bolesławiec і Zakłady Ceramiczne «Bolesławiec».
52 роки тому були захоплення і пристрасне бажання працювати
Коли 52 роки тому я приїхала до Bolesławiec, то знала, що це місто розташоване на покладах глини. Чудової глини, яка простягається від Рейнланд-Пфальцу через Bolesławiec аж до Карпат. Я також знала, що традиції кераміки та гончарства були надзвичайно давніми й походили із Середньовіччя, а можливо, навіть із ще раніших часів. А я? Випадково опинилася в Bolesławiec. Мене до цього заохотив мій чудовий, уже покійний колега Władysław Garnik, який дав мені рекомендаційного листа до підприємства, яке попросило мене його відвідати.
Тодішній директор, який також уже покійний, одразу прийняв мене на роботу. І скажу відверто: я була приголомшена, адже тоді було сім підприємств, які називалися Zakłady Ceramiczne Przemysłu Terenowego. Пізніше я дізналася, що одним із підприємств, які значно раніше здобули величезну славу, були довоєнні підприємства компанії Reinhold. Вони входили до складу цих підприємств, до яких, як з’ясувалося згодом, я мала честь і щастя належати.
Як кілька горщиків могли конкурувати з великими керамічними підприємствами?
На жаль, компанії, у якій я почала працювати, уже не було чим похвалитися. Виробляли кілька горщиків, вазонів, а якщо говорити про так звану керамічну галантерею, то буквально кілька виробів. А я — сповнена пристрасті та відданості. Поруч була Spółdzielnia Ceramiki Artystycznej (Cepelia — ред.), яка вже тоді мала величезну славу. Mirowsławice, що виробляли з подібного матеріалу, Tułowice, які здобували звання чемпіона експорту, а також Pruszków.
Я подумала: можливо, спробую. Не зважаючи на труднощі й перешкоди, які чекали на мене згодом, можливо, спробую зробити щось, що сприятиме значущості компанії. Я знайшла для себе такий творчий простір, особистий, і, попри тодішні примітивні умови, як дизайнерка, яка лише набувала досвіду, спробувала проєктувати — практично вже через рік.
У 1975 році я взяла участь у престижній виставці в Dom Chłopa, представивши кілька спроєктованих форм. Там були чудові дизайнери. А я, щойно випущена студентка, думала: що я взагалі там роблю? Але саме так усе й почалося.
І настав період успіхів
Потім додавалися нові вироби. Певний час разом зі мною працював мій чоловік, чудовий художник, а також колеги, які проєктували форми, а потім декор, і через деякий час настав період успіхів. Я не сприймала це як якийсь свій успіх. Боронь Боже. Умови на підприємстві ставали дедалі кращими. Там працювали чудові технологи. Директор Stasik, тодішній технічний директор, усував усі перешкоди, коли йшлося про ідеї та можливість самостійно експериментувати з глазурями й самій їх готувати. І так… не знаю, як це сталося. У будь-якому разі майже 45 років я проєктувала на підприємстві й радію, що до сьогодні багато моїх проєктів випускають серійно.
Я лише скромна дизайнерка, якій пощастило. Можливо, — скажу нескромно, — тому, що тепер, окрім величезних знань, я маю, не приховуватиму цього, ще й таку дизайнерську та творчу інтуїцію, якої завжди бажаю іншим. Я навчала молодших за себе й завжди пояснювала, що це те, що потрібно мати, і тоді виходять дуже хороші речі. Хороший дизайнер — казала я навіть моїй чудовій колезі Marta Małoszyc — це той, хто з тисячі ідей, які виникають у голові й які я маю до сьогодні, уміє вибрати одну, над якою варто працювати.
І я сподіваюся, що певною, хоч і дуже малою мірою, також сприяла сьогоднішньому успіху підприємства, адже здобула чимало нагород, які також посприяли зростанню значущості компанії. Як я й мріяла, що це вдасться, так частково й долучилася до цього.