Як повідомляє Instytut Monitorowania Mediów (IMM), безпосереднім поштовхом стали масові проблеми з роботою автоматів для пляшок. Їхні несправності, відсутність змінних мішків і черги, що зростали, постачали користувачам невичерпний матеріал для публікацій із негативними відгуками. Дискусія швидко вийшла за межі питань логістики відходів і стала полем ширшої наративної війни, що охоплює звинувачення в корпоративній експлуатації, політичній некомпетентності уряду та ідентичнісну суперечку про гідність польського споживача.
Основні напрями критики
В інтернет-дискусії й надалі переважає критичне ставлення до депозитної системи. Її противники зосереджуються на двох основних питаннях: технічних проблемах з автоматами для пляшок (орієнтовно 28% дискусії) та механізмі повернення депозиту у формі ваучерів замість готівки (орієнтовно 24% дискусії).
Критики також звинувачують у навмисному проєктуванні системи під прибуток корпорацій, наводячи дані про лише 25-відсотковий показник повернення упаковки як доказ того, що оператори заробляють на неповернених депозитах, а ваучери з терміном дії, прив’язані до конкретних торговельних мереж, є механізмом примушування до споживчої лояльності.
Тема «корпоративного шахрайства» поєднує різні елементи — механізм ваучерів, низький рівень повернення та технічні проблеми — в одну інтерпретацію. У результаті кожен наступний інцидент сприймається як підтвердження цієї тези, що суттєво ускладнює фахове пояснення причин, наприклад, технічних проблем – коментує Tomasz Lubieniecki, керівник відділу медіазвітів IMM.
Голоси на підтримку
Сторона, яка підтримує депозитну систему, будує свої аргументи насамперед на порівняннях із європейськими країнами, де аналогічні рішення роками функціонують без суспільних суперечок, а також на конкретних спостереженнях щодо довкілля — рибалки й туристи повідомляють про меншу кількість пластикових пляшок у лісах і біля річок.
Основою схвальних коментарів є наративи про екологічну відповідальність і цивілізаційний прогрес. Наводяться такі приклади, як історія дівчат, які заробляли на морозиво, здаючи пляшки, що подається як позитивна модель екологічного виховання наймолодшого покоління.
Прихильники також описували депозитну систему як звичайний елемент функціонування сучасного суспільства, стверджуючи, що повернення упаковки в Німеччині чи Скандинавії не сприймається як приниження, а як природна споживча звичка. Цей наратив особливо сильний серед користувачів, які заявляють про контакт із природою, а також серед молодших людей, активних у TikTok, однак його основною слабкістю залишається оборонний характер — прихильники відбивають атаки замість того, щоб проактивно формувати позитивний образ системи, а їхні аргументи не дають ефективної відповіді на звинувачення щодо ваучерів замість готівки та сучасних сортувальних станцій.
ТОП-5 тем в інтернет-дискусії
Фрустрація та роздратування домінують у дискусії — користувачі висловлюють злість через непрацюючі автомати для пляшок, черги, ваучери замість готівки та необхідність зберігати пляшки. Ці емоції мають наростальний характер — інтернет-користувачі описують численні спроби повернення, кожна з яких закінчується невдачею. Фрустрація швидко перетворюється на агресію щодо decision-makers і всієї системи, що видно з частого використання нецензурної та образливої лексики.
Зневага та відчуття зверхності — емоції, присутні по обидва боки суперечки. Критики системи висловлюють їх щодо правителів, які «не вміють обслуговувати автомат для пляшок», але вирішують долю країни. Прихильники, своєю чергою, зверхньо ставляться до противників, називаючи їх недолугими та нездатними виконати просту дію. Слово «ганьба» з’являється багато разів і концентрує цю емоцію в одному визначенні.
Почуття приниження та кривди характерні переважно для критиків системи. Вони виражаються в наративах про «перетворення поляків на сміттярів». Популярною формою висловлення думок, особливо в TikTok і Facebook, є сарказм та іронія — користувачі створюють іронічні коментарі про «турботу про природу шляхом перевезення повітря в пляшках». Менш поширена, але виразно присутня емоція серед прихильників системи — це надія і схвалення. Вона виражається в розповідях про меншу кількість пластику в лісах і біля водойм або порівняннях із добре функціонуючими європейськими системами.
Дискусія про депозитну систему відбувається в каналах із широким охопленням і має яскраво виражений емоційний характер. Бракує простору для поглиблених, фахових дебатів, що сприяє спрощенням і поляризації позицій. У такій ситуації наративи, засновані на конкретному досвіді користувачів, мають більшу силу, ніж системні чи експертні аргументи — підсумовує Tomasz Lubieniecki з IMM.
Чого очікують інтернет-користувачі?
- Скасування або ґрунтовна реформа депозитної системи — користувачі вимагають або повного скасування системи, або її радикальної перебудови.
- Удосконалення процедури повернення – коментатори вимагають, щоб депозит повертали готівкою, а не ваучерами з терміном дії, прив’язаними до конкретної мережі магазинів. Вимога також передбачає збільшення кількості справних автоматів для пляшок, скорочення черг і можливість повертати зім’яті пляшки. Це також очікування частини прихильників системи, які приймають ідею депозиту, але критикують її реалізацію.
- Поширення депозитної системи на маленькі пляшки алкоголю та скляні пляшки – це очікування як прихильників, так і поміркованих критиків системи.
Де точаться дискусії?
Основним місцем інтернет-дискусії є Facebook із 50,7% усіх згадок і 55,5 тис. взаємодій. TikTok при лише 6,3% згадок отримав аж 30,8 тис. взаємодій (реакцій, коментарів, поширень), що означає найвищий коефіцієнт залучення на допис серед усіх платформ.
TikTok — попри відносно невелику кількість публікацій — генерує найвищу залученість і формує емоційний вимір дискусії. Саме там окремі короткі історії та анекдоти найшвидше поширюються і мають найбільший вплив на сприйняття системи — зазначає експерт IMM.
У Facebook критика набуває форми масового обміну негативними анекдотами про черги біля автоматів для пляшок і їхні несправності, тоді як на X/Twitter (8,3% згадок і 27,8 тис. взаємодій) домінує політичний вимір — прямі атаки на міністерку Paulina Hennig-Kloska та уряд, нецензурна лексика й використання теми як символу загальної некомпетентності влади.
Методологія:
Аналіз охопив публічно доступні дописи й коментарі в соціальних мережах, опубліковані 1–13 квітня 2026 року.