Коли випадає сніг, багато мешканців ставлять те саме запитання: чому дороги не розчищені одразу, а проїжджа частина не нагадує чорний асфальт? Як спонтанно пояснює у своєму профілі в соціальних мережах Mariusz Lickiewicz, колишній пожежник, громадський діяч і працівник Zarząd Dróg Powiatowych протягом 10 років, відповідь зовсім не проста і не зводиться до «недоброї волі дорожніх служб».

Ключову роль відіграють категорії доріг і стандарти їхнього зимового утримання. У Польщі державні дороги поділяються на кілька категорій – від автомагістралей і швидкісних доріг, через національні, воєводські та повітові, аж до муніципальних. Для кожної з них визначено відповідний стандарт зимового утримання.

Найвищий, I стандарт, стосується автомагістралей і швидкісних доріг. Це означає якомога швидшу реакцію служб, хоча – як підкреслює експерт – навіть тут «негайно» не означає дива. Снігоочисники – це важкі транспортні засоби, які рухаються зі швидкістю 30–50 км/год, а не вертольоти.

Стандарти II і III, що охоплюють національні та воєводські дороги, вже допускають певні затримки, а що важливо – не завжди вимагають повного очищення проїжджої частини до чорного асфальту. Ще інакше виглядає ситуація на дорогах, охоплених стандартами IV–VI, тобто переважно повітовими та муніципальними. Тут реакція служб може настати навіть до трьох годин після припинення опадів, а замість очищення від снігу часто передбачене лише підвищення шорсткості покриття піском або піщано-соляною сумішшю.

Ба більше, існують також державні дороги виключені із зимового утримання – наприклад, ґрунтові шляхи через поля, де прибирання снігу було б недоцільним і невиправданим.

– Це не так, що разом із першою сніжинкою на дороги виїжджають сотні снігоочисників. І ніколи так не буде, – пояснює Mariusz Lickiewicz. – Це визначають витрати, динаміка погоди та чинні стандарти. Жоден орган місцевого самоврядування не зміг би дозволити собі призначити по одному снігоочисному автомобілю на кожні 10 кілометрів дороги.

Спеціаліст також звертає увагу на суспільну вимогливість. Багато водіїв очікують ідеальних умов біля власного будинку протягом кількох десятків хвилин, не усвідомлюючи принципів роботи системи зимового утримання доріг. Тим часом слизьке покриття не є «провиною» війта, бургомістра чи старости, а результатом реалій системи та фінансових обмежень.

Насамкінець варто пам’ятати ще про одне: непублічні дороги – внутрішньооселищні, внутрішні або такі, що належать забудовникам, кооперативам і житловим об’єднанням, – не утримуються органами місцевого самоврядування. Там відповідальність за зимовий порядок покладається на управителів території.

Тож перш ніж наступного разу пролунає запитання «чому ніхто цього не розчистив?», варто знати, що відповідь часто криється в таблицях стандартів, а не в недбалості служб.

Mariusz Lickiewicz – колишній пожежник, громадський діяч і досвідчений практик у сфері функціонування державних служб. Протягом 10 років був пов’язаний із Zarząd Dróg Powiatowych у Bolesławiec, де займався питаннями утримання дорожньої інфраструктури, зокрема зимового утримання доріг. Відомий своєю залученістю до місцевих справ і популяризацією велоспорту (організатор одного з найскладніших у Польщі ультрамарафонів на велосипедах). Також був співорганізатором «Gliniady».