Можливо, для поціновувачів міста та людей, які ґрунтовно цікавляться його історією, це не стане несподіванкою. Але пересічний мешканець не знає, що керамісти з Bolesławiec могли в XIX столітті займатися виробництвом фігурок Осірісів, Ізид або амулетів-скарабеїв, якими потім торгували на чорному ринку як давньоєгипетськими старожитностями.
Згадка про фальшиві «старожитності» з Bolesławiec у Сілезії з’явилася в книзі «Боги, гробниці, учені» німецького журналіста й критика C. W. Cerama(видана 1949 року). Автор наводить історію, яка трапилася з колекціонером і знавцем мистецтва Juliusza Meier-Graefe’a (1867–1935).
Чоловік подорожував Єгиптом із провідником, коли «випадково» натрапив на фігурку. Він знайшов її неглибоко закопаною в піску. Провів власне розслідування, яке привело його до крамнички одного торговця. Продавець старожитностей показав йому колекцію ідентичних фігурок. Він ховав її в шафі. За його словами, усі вони походили з Bolesławiec у Сілезії, хоча сам він купував їх у посередника з Каїра.
Уся ця історія є цікавим фактом, добре відомим Annie Bober-Tubaj, мистецтвознавиці та директорці Музею кераміки в Bolesławiec. — Свого часу ми провели невелике історичне розслідування, але в жодній офіційній науковій праці, ані в каталогах виробів компаній із Bolesławiec немає згадок про такі вироби, — каже директорка музею. — Це видається очевидним, адже йшлося про виробництво в так званій «сірій зоні».
Старожитності Єгипту відкрив для Європи Napoleon Bonaparte. У свій військовий похід до Нілу (1798–1801) він узяв групу зі 187 науковців. Дослідники описали Єгипет у дванадцятитомній праці, яку публікували з 1809 до 1822 року. У Європі запанувала мода на Єгипет. З’явилося багато колекціонерів мистецтва, які охоче купували будь-яку старожитність із цієї країни. Тим паче, що її ринкова вартість була високою.
Вивезення археологічних знахідок з Єгипту іноді було звичайним пограбуванням. Було запроваджено суворий митний контроль. Митники перевіряли валізи туристів, щоб з’ясувати, чи не вивозять вони з Єгипту заборонені сувеніри. Саме тому турист не схилявся хвалитися або показувати багатьом людям статуетку тисячолітньої давнини, придбану на чорному ринку (а іноді й самостійно знайдену в піску). Він добре ховав «старожитність» від митників і лише вдома міг виявити підробку. Якщо копія була майстерно виконана, він продавав її на аукціоні музею або галереї. Можливо, він так само не усвідомлював, що це фальсифікат, як і новий власник. Тож невідомо, скільки такої «кераміки з Bolesławiec» досі є у визнаних світових колекціях єгипетських творів мистецтва. Виявляється, прислів’я «Не святі горщики ліплять» дуже актуальне в місті кераміки.
Матеріал підготовлено за допомогою Anna Bober-Tubaj, директорки Музею кераміки. Про фальшиві старожитності, вироблені в Bolesławiec, до нашої редакції написав Jakub Kamocki, який хоче видати свій історико-сенсаційний роман про цей промисел. Автор написав нам, шукаючи контакт із видавцем «Голосу Bolesławiec» (газети, що виходила в 1992–1997 роках і заархівована на сайті Istotne.pl завдяки допомозі Товариства друзів Bolesławiec та Музею кераміки).
(інформація: Grażyna Hanaf)