Наприкінці липня 2025 року Зосі, мешканці сусіднього повіту, зробили контрольний аналіз крові. Результати, які з’явилися на роздруківці, здивували всіх своєю різкою невідповідністю нормам. Не було жодного симптому, жодного сигналу в повсякденній поведінці дівчинки, який пояснював би такі глибокі відхилення.

Діагноз тромбоцитопенії поставили негайно, а разом із ним ухвалили рішення терміново направити Зосю до лікарні в Lubaniu. Звідти, медичним транспортом, її перевезли до Przylądka Nadziei у Wrocławiu. Темп діагностики був запаморочливим, а кожен наступний крок наближав родину до відповіді, до якої вони не були готові.

У клініці зробили розгорнутий аналіз крові, провели додаткові обстеження, а також взяли зразок кісткового мозку. Коротку мить у батьків жевріла надія, що могла статися помилка, щось неправильно прочитали, що існує інше пояснення. Ця надія згасла за одну секунду, коли за результатами виявили мутацію гена ERCC6L2 — рідкісне, непередбачуване захворювання, яке потребувало негайного початку хіміотерапії.

Батьки пережили шок. Зося виглядала й поводилася як здорова, сповнена енергії дитина. Рік тому обстеження не виявили жодних відхилень. І все ж тепер діагноз постав перед ними, мов прірва, яка раптово й без попередження відкривається, оголюючи темряву, сповнену лише страху та запитань, на які не було простих відповідей.

Шлях до трансплантації

У лютому 2026 року на Зосю чекає трансплантація кісткового мозку від неродинного донора, єдиний шанс зупинити прогресування хвороби й дати її організму можливість відновитися. Десятирічна дівчинка тепер живе в ритмі, який визначають візити до Przylądka Nadziei, куди щотижня повертається на контрольні аналізи крові, що відстежують рівень тромбоцитів і загальну працездатність організму.

Це період безперервної напруги, адже кожен результат стає відповіддю на одне, але найважливіше запитання: чи зберігає Зося необхідну стабільність, щоб безпечно пройти процедуру трансплантації.
У цьому повсякденному житті не можна говорити про якусь упевненість. Є лише очікування, обережна надія та страх, який супроводжує їх кожного дня підготовки.

Хвороба змінює все

Хвороба змусила змінити життя всієї родини. Тато тепер працює ближче до дому, щоб супроводжувати Зосю під час лікування. Мама опікується домом і хворою донькою, намагаючись створити для неї подобу нормального життя.

Ула, старша сестра Зосі, хоча вже жила окремо, повернулася до родинного дому, щоб підтримувати сестру й батьків. Інші брати й сестри також допомагають, чим можуть. Це їхня спільна боротьба, щоденні зусилля, побудовані на любові, страху й тихій надії.

Кожен день пронизаний страхом

Зося страждає на гіпотиреоз та інсулінорезистентність, а тепер мусить зіткнутися з хворобою, наслідків якої ніхто не може передбачити.

Найбільший виклик для родини — постійний страх перед тим, що станеться завтра. Вони безперервно запитують себе, чи впорається організм Зосі з лікуванням і скільки триватиме шлях до відновлення здоров’я після трансплантації.

Світ Зосі

Зося обожнює танці, акторську майстерність, спів, малювання та моду. Її світ завжди був барвистим, сповненим експресії, енергії та творчої пристрасті. Хвороба увірвалася в самісінький його центр у мить, коли Зося найкраще в ньому розвивалася.

Родина робить усе, щоб зберегти хоча б частину цього простору, хоча в лікарняних умовах це непросто. Кожен жест, кожна мить, кожна спроба повернути Зосі частинку нормального життя стає проявом любові й боротьби за її внутрішнє світло.

Попереду на Зосю чекають трансплантація й довгі місяці лікування. Родині потрібна підтримка, щоб пройти цей час із силою та надією. Кожен внесок є реальною допомогою, а кожен прояв небайдужості стає для них доказом, що вони не самотні в цій боротьбі.

Найбільше бажання родини Зосі — щоб сяйво її дитинства не поступилося тіні хвороби.

Як допомогти?

Деталі на pomagam.cancerfighters.pl.