Сьогодні ми говоримо про повноцінну економічну інтеграцію, про працівників місцевих компаній і підприємств. Однак багато хто з них щодня живе у специфічному «фінансовому шпагаті» — фізично вони тут, заробляють у злотих, але ментально та фінансово керують другим життям в Україні, оперуючи гривнями.

Робота в Лубанському повіті та підтримка родини: дилема двох гаманців

Ринок праці в Лубанському повіті, хоча, можливо, не такий місткий, як у Вроцлаві чи Познані, пропонує стабільність. Для багатьох українців робота в Лубані або її околицях стала надійною основою нового життя, особливо з огляду на те, що місцева економіка, яка користується близькістю автостради A4 і німецького кордону, регулярно шукає працівників.

Основними напрямами працевлаштування в регіоні у 2025 році є передусім:

  • Сектор догляду. Переважно догляд за людьми похилого віку, де довіра до працівниць з України традиційно висока.
  • Місцеві виробничі підприємства. Малі та середні виробничі підприємства, які є основою економіки повіту й часто шукають операторів.
  • Логістика і транспорт. Сектор, який динамічно розвивається завдяки стратегічному географічному розташуванню Лубані поблизу кордону.

Їхня зарплата, виплачувана у злотих (PLN), однак має задовольняти дві паралельні, а іноді суперечливі цілі. Першою, звичайно, є життя й утримання себе в Польщі. Витрати на оренду житла в Лубані, щоденні покупки, освіту дітей — усе це стало місцевими польськими витратами.

Другою, часто пріоритетною, метою є підтримка родини, яка залишилася в Україні. Це створює постійну дилему «двох гаманців». Працівник у Польщі стає віддаленим фінансовим менеджером своєї родини, яка перебуває за сотні кілометрів. Щодня він перевіряє не лише стан свого польського рахунку, а насамперед курс PLN/UAH.

Коливання валютного курсу, які для місцевого жителя є абстракцією, для українця означають реальну різницю у вартості допомоги, яку він може надіслати. Надсилання 1000 злотих одного дня може дати 10 500 гривень, а наступного, за несприятливого курсу, — лише 9800.

Це психологічне навантаження, адже від їхньої здатності відстежувати курси залежить бюджет близьких. Тому вибір відповідного сервісу для переказу грошей — чи користуватися традиційними банківськими переказами SWIFT, чи сучасними фінтехзастосунками на кшталт Wise, Paysend, Revolut — є для них ключовим оптимізаційним рішенням. Кожен гріш, заощаджений на комісії, — це реальна допомога близьким.

Фінансовий «шпагат»: польський рахунок, українські зобов’язання

Підтримка родини — лише частина цього фінансового «шпагату». Значно більш стресовим і складним аспектом є управління поточними зобов’язаннями та пасивами, які залишилися в Україні. У 2025 році багато українців і досі мають у країні походження нерухомість, чинні договори або незавершені фінансові справи.

Людина, яка працює в Лубані, змушена зі свого польського рахунку оплачувати комунальні послуги (електроенергію, газ, воду) за квартиру в Києві, Харкові чи Львові, щоб батьки могли комфортно там жити. Їм доводиться дистанційно керувати страховками, податками або навіть невеликими ремонтами.

Це також часто оплата навчання дітей, які навчаються в українських закладах вищої освіти, або погашення старих споживчих зобов’язань, взятих ще до 2022 року.

Іноді виникає раптова потреба швидко врегулювати зобов’язання. Для польського роботодавця чи сусіда це невидима проблема, але для українця вона може бути головною турботою тижня. Наприклад, працівник, який фізично перебуває в Лубані, отримує терміновий дзвінок від родини з України, якій необхідно негайно покрити непередбачені витрати, і чує прямо, що потрібен кредит на 10000 грн. Така ситуація змушує його блискавично перерахувати цю суму в злоті та організувати міжнародний переказ зі свого польського рахунку.

Управління такими справами на відстані психологічно виснажує. Це вимагає не лише переказування коштів, а й постійного моніторингу українських банківських застосунків (таких як Privat24 чи Mono), контакту з українськими установами та вирішення проблем в іноземній валюті, водночас фізично виконуючи свої обов’язки на польському підприємстві. Це наче мати другу, невидиму посаду фінансового менеджера.

Від працівника до споживача: як українці змінюють місцеву економіку Лубані?

У перші роки поляки сприймали українців переважно крізь призму ринку праці — як працівників, що заповнюють кадрові прогалини. У 2025 році цей погляд докорінно змінився. Українці стали ключовою та невід’ємною частиною місцевої економіки Лубані, передусім як споживачі й платники податків.

Стабілізація доходів призвела до того, що вони перестали надсилати за кордон кожен зароблений злотий. Дедалі більша частина їхнього бюджету витрачається на місці. Саме вони значною мірою стабілізують місцевий ринок оренди житла.

Якщо спочатку вони переважно жили в робітничих гуртожитках, то сьогодні дедалі частіше орендують житло приватно, виходячи на комерційний ринок. Щодня вони роблять покупки в місцевих магазинах, користуються послугами перукарів, автомеханіків і ресторанів.

Ба більше, ми спостерігаємо наступний етап інтеграції: започаткування власної господарської діяльності. У Лубані та околицях з’являються нові заклади сфери послуг — салони краси (манікюр, нарощування вій), невеликі заклади харчування з українськими стравами (наприклад, чебуреки, пельмені) або ремонтні компанії, якими керують нові мешканці. Вони збагачують місцеву пропозицію та створюють нові робочі місця.

Парадоксально, але тут знову виникає проблема «двох світів». Коли українець, який уже сплачує податки в Лубані, хоче розвиватися й, наприклад, придбати автомобіль у лізинг (що є ключовим для ремонтної компанії) або меблі в розстрочку в польському магазині, він стикається з бар’єром. Це «чистий BIK» (Бюро кредитної інформації). Його багаторічна, часто бездоганна кредитна історія в Україні для польських банків невидима. Це стримує їхній споживчий потенціал і повну інтеграцію, показуючи, що, хоча фізично вони повністю інтегровані в місцеву громаду, системно все ще залишаються на стику двох різних фінансових світів.