Коли діти втілюються у вбивцю в грі GTA (San Andreas) і планують холоднокровне вбивство або ріжуть людину ножем, поки від неї не залишиться кривава пляма, вони лише хочуть бути супергероями. Потужними, сильними, привабливими. Це гра. Якщо в очах батьків вони також герої, якщо мама й тато приймають їх і разом із ними відкривають інші, привабливі форми проведення вільного часу, то вбиватимуть вони лише у віртуальному світі.

Психолого-педагогічна консультація в Bolesławiec організувала триденні зустрічі з фахівцями, які говорили про загрози кіберпростору. — Метою зустрічей було показати дорослим, що світ Інтернету може бути небезпечним для дітей, коли він замінює родинний дім і любов близьких, — говорила Teresa Rudzińska, директорка консультації.

Лектори проф. д-р габ. Józef Bednarek та д-р Anna Andrzejewska наголошували на потребі підготовки експертів у сфері загроз кіберпростору. — Зрештою ми хочемо організувати більше зустрічей для батьків, — повідомив нам Cezariusz Rudyk, директор Повітового центру освіти та підготовки кадрів. — Ми також хочемо пропонувати вчителям навчання в цій галузі й допомагати їм розпочати такі студії. Ми хочемо мати в повітовій консультації фахівця, зокрема із залежності від Інтернету.

Її називали польською ковбасою

Anna Bednarek розпочала лекцію з опису історії Kasi, молодої польки, яка захворіла на хікікоморі — хворобу, діагностовану в Японії, що полягає в крайньому соціальному відстороненні (люди, уражені нею, не виходять із дому, а потім із кімнати, де barricадуються, контактуючи зі світом найчастіше лише за допомогою Інтернету).

Kasia виїхала з Польщі до Німеччини, де її батьки отримали роботу. Дівчина була огрядною, тому німецькі однокласники назвали її польською ковбасою. Вони змонтували відео про неї та опублікували його в Інтернеті. На ньому вона їла ковбасу, яка виходила з її заднього проходу. Дівчина шукала друзів у мережі. Вона barricадувалася у своїй кімнаті. Вона в депресії, не контактує з оточенням, ніхто не може до неї достукатися. Батьки переживають драму.

Лекторка також навела інші приклади людей, які знайшли в мережі втечу від несприятливої для них дійсності. Переглядаючи вебсторінки, які інструктують, як скоїти самогубство, вона знайшла одну, що справила на неї сильне негативне враження. — Чим глибше я занурювалася у вміст цієї сторінки, тим більше я, доросла людина, почувалася розгубленою та невпевненою. Уявіть собі, що має відчувати дитина, яка сюди потрапила.

Anna Andrzejewska також говорила про хибне переконання, що люди, познайомлені в мережі, є друзями. — Американський підліток, який наклав на себе руки в мережі, був підбурюваний своєю «інтернет-сім’єю» та отримував інструкції, які таблетки прийняти і чим їх запити, щоб результат був гарантованим, — говорила педагогиня. — Жоден «друг» із мережі не збирався його рятувати. Лише після смерті хлопця один із них зателефонував до поліції. А за самогубством спостерігали майже 180 людей.

Тобі 12 років, мені 30, перед нами сьоме небо

Іншою формою проведення дітьми часу в Інтернеті є чатування, тобто розмови в мережі зі знайомими та незнайомцями. На відповідних сторінках кожен може обрати собі будь-який псевдонім (нік) і розмовляти з іншими, знаючи про них лише те, що вони самі про себе напишуть. Andrzejewska увійшла в один із чатів для «галерянок». Вона обрала собі нік «Ania nocą». Дорослі чоловіки почали надсилати їй сексуальні пропозиції.

Хоча в чаті вона писала, що їй 12 років, у неї немає сексуального досвіду і вона натякала, що боїться таких зустрічей, дорослі чоловіки не припиняли заохочувати її до контакту. Вони без сорому писали, що мають дружин і дітей та зацікавлені в необтяжливій зустрічі за гроші. Без проблем давали свої номери телефонів, щоб дівчина могла з ними зв’язатися. Пропонували зустрітися у власному автомобілі, яким могли б приїхати в будь-яке місце.

Andrzejewska, яка видавала себе за підлітку, отримала пропозицію і від підлітка. Хлопець написав, що йому 15 років і він оголений, а вона може подивитися на нього через вебкамеру, а також оголитися перед ним або надіслати йому свої фотографії. Жінка збрехала, що до кімнати може зайти її мама і вона не може робити таких речей. Хлопець порадив їй простий спосіб. — Коли мати зайде, згорни мене до панелі завдань, — написав він.

Лекторка наголосила, що батьківський контроль має бути більш ретельним. — У мене самої є син, тепер уже дорослий, — сказала вона. — Коли він був підлітком, я не раз заходила до його кімнати, а з екрана його комп’ютера зникав якийсь малюнок, згорнутий до панелі завдань. Тепер я замислююся, що це було. Тоді мене це не стривожило.

Фахівчиня застерігає, щоб діти до 12 років не мали комп’ютера у своїй кімнаті, а користувалися ним у спільній кімнаті. Що швидше ми запровадимо це правило, то легше нам буде захищати їх надалі. Коли дитина від самого початку має власний комп’ютер, буває, що забрати його, коли починаються проблеми, вже неможливо.

Убив матір, бо вона забрала його PlayStation

Американський підліток убив матір, розтрощивши їй голову молотком уві сні. Мати забрала в нього PlayStation. Вбивство він спланував холоднокровно. На запитання поліції про почуття до матері він відповів, що любив її й тепер шкодує. Інший хлопець із Польщі жорстоко копав і бив матір, яка заборонила йому доступ до комп’ютера. На запитання, навіщо він це зробив, відповів, що це весела гра.

З анкет, які заповнювали діти, Andrzejewska дізналася, що вони починають знайомитися з комп’ютерними іграми у віці 4–5 років. Коли їм виповнюється десять, вони вже проводять перед комп’ютером до п’яти годин щодня. У вихідні — навіть сімнадцять. Інтернет та ігри в деяких домівках замінюють будь-яку активність і близькість. Із 90 опитаних дітей на запитання, чи розмовляють батьки з ними про загрози, пов’язані з Інтернетом, «так» відповіли троє.

Найчастіше ніхто не супроводжує дітей під час перегляду мультфільмів і фільмів, а в Інтернеті дитина цілком покинута батьками. Діти грають в ігри й відходять у віртуальний світ, бо — як показують дослідження — не почуваються безпечно в родині, їм бракує альтернативних занять із батьками, а грати модно і це широко прийнято суспільством.

У GTA грають вихованки сестер-назаретянок

Діти обирають ігри, доступні на ринку без обмежень, у яких присутнє жорстоке насильство. На лекції показали одну зі сцен гри GTA, яку вважають однією з найбрутальніших. Дівчина і хлопець займаються сексом в автомобілі. Після статевого акту дівчина виходить із машини. Хлопець убиває її, переїжджаючи на шмаття, і на прощання кидає понівеченому тілу: «Вибач». У цю гру із захопленням грають дівчата з елітної католицької школи сестер-назаретянок. Anna Andrzejewska виявила це, на свій подив, під час досліджень.

Молодь хвалить жорстокі ігри, бо вони привабливі, вигадливо створені, мають цікавий сюжет, а створений герой є винятковим. Інші ігри, освітні, нудні. — Технічний прогрес випереджає зміни в освіті, — говорив на лекції проф. Bednarek. — Зростає престиж медіа, а авторитет школи та батьків падає. Потрібно підготувати фахівців і запровадити їх у школах.

Andrzejewska додає, що, купуючи дитині гру, слід також ознайомитися з позначеннями на обкладинці (у Польщі їх запровадили лише 2009 року). Вони повідомляють покупцеві, чи є в грі насильство, нецензурна лексика, чи йдеться в ній про наркотики, чи викликає гра страх або чи містить сцени сексу.

— Мандруймо разом із дітьми Інтернетом, бо це незнані й небезпечні води, — говорила наприкінці лекції Anna Andrzejewska. — У побуті кажуть про серфінг у мережі. Але серфінг — це вправне перескакування з хвилі на хвилю, що спирається лише на технічні можливості. Плавання під вітрилами — це пригода, відкриття, спільне переживання бур і штормів. Це бути разом із дитиною щомиті, щоб подати їй руку допомоги, коли вона цього потребує.

(інформація: Grażyna Hanaf)