330 кілометрів Альпами він подолав за 133 години і 37 хвилин, а фінішну лінію в Courmayeur перетнув у п’ятницю, 19 вересня, о 23:30. Це досягнення показує, що межі насправді існують лише в наших головах.
Редакція: — Які емоції Ви відчуваєте після завершення такого виснажливого забігу?
Daniel Milewicz: — З одного боку, величезна радість і задоволення від того, що вдалося стільки днів витримувати важкі умови. З іншого — легке відчуття незавершеності, адже все вже закінчилося. Людина так довго готувалася до цього старту, чекала на цей момент усамітнення в горах… а раптом усе завершується.
— Яким був забіг від старту до фінішу? Які моменти були найскладнішими?
— Сумнівів не було — радше цікавість і невпевненість щодо того, яким буде маршрут і, передусім, погода. А вона дуже змінювалася: від прохолодніших днів до спеки, що сягала 25 градусів. На вершинах іноді не було вітру, і тоді сонце сильно дошкуляло. Мені доводилося все ретельно планувати, щоб уникнути зневоднення — було б шкода зійти через такі прості помилки. Тому я намагався підніматися на найвищі перевали вночі або на світанку, перш ніж ставало по-справжньому спекотно.
Самі підйоми були надзвичайно складними — часто на висоту понад 2800–3000 м над рівнем моря. Ми думали, що спуск буде легшим, але він виявлявся ще складнішим і сильніше навантажував коліна. Багато учасників зазнали травм. На щастя, на пунктах на нас чекали фізіотерапевти й масажисти — вони рятували наші ноги та допомагали продовжувати шлях.
— Ви бігли в групі чи самі?
— На початку ми зустрічалися з іншими учасниками, іноді трохи розмовляли. Але через два-три дні відстані між нами стали такими великими, що людина залишалася сама. І для мене це було найкраще — уникнути контактів, зануритися у власні думки. У цьому для мене також полягає сенс таких змагань.
— Які плани на майбутнє?
Daniel Milewicz: Цей забіг був мрією протягом багатьох років — і її вдалося здійснити. Але в голові я вже маю нові цілі: ультрамарафон на 450 км льодовиками в Courmayeur, 700 км в Альпах і навіть забіг через Піренеї на дистанцію близько 900 км. Це величезні виклики, для багатьох — немислимі, але мене вони захоплюють. Йдеться не лише про те, щоб щось собі довести — просто під час таких забігів я почуваюся найкраще.