Станція Pilchowice-Zapora, розташована на мальовничому залізничному маршруті № 283, відомому як Kolej Doliny Bobru, чекає на нового власника. Будівництво маршруту № 283 розпочалося у 1904 році й тривало п’ять років. Це було вражаюче інженерне досягнення. У межах цього проєкту звели численні мости, зокрема унікальний міст у Pilchowice з перевернутою арковою конструкцією, а також величний віадук. Також проклали три тунелі. Уздовж залізничної лінії виникло сім станцій: Jeżów Sudecki, Siedlęcin, Pilchowice-Zapora, Nielestno, Wleń, Marczów, Dębowy Gaj та Lwówek Śląski.

Історія Kolej Doliny Bobru та станції Pilichowice – Zapora

На цьому тлі станція Pilichowice – Zapora сяяла, наче перлина в короні. Збудована у 1909 році в межах залізничної лінії, що сполучала Jelenią Górę із Żaganiem, вона була нерозривно пов’язана з будівництвом дамби на Bobrze та мала ключове значення для місцевої економіки й транспорту.

У першій половині XX століття станція була однією з найцікавіших точок на туристичній мапі, приваблюючи мандрівників мальовничими краєвидами. Архітектура станції, до якої входять вокзальна будівля у фахверковому стилі та дерев’яний перонний навіс, є цінним прикладом залізничного будівництва тієї епохи. Вона також є важливим елементом культурного ландшафту, нагадуючи про історію регіону.

Маршрут набув популярності серед туристів, яким, за їхніми словами, перехоплювало подих під час милування мальовничими краєвидами Doliny Bobru з вікон вагонів. Види звивистого струмка, бурхливої річки та Jeziora Pilchowickiego залишали незабутні враження. У період із 1920 до 1940 року на лінії Doliny Bobru спостерігався величезний рух. На станціях Pilchowice Zapora продавали понад 20 000 квитків на рік, а на станції Wleń — аж 70 000.

У 60-х роках XX століття унікальні краєвиди цього місця привернули увагу кінематографістів. Станція Pilichowice – zapora стала тлом для таких постановок, як «Skąpani w ogniu» Єжи Пассендорфера, а також культової комедії «Jak rozpętałem drugą wojnę światową». Характерна дерев’яна архітектура, гармонійно вписана в гірське оточення, надала цим фільмам неповторної атмосфери.

У фільмі, підготовленому Podróże 24 klatki na sekundę, можна побачити місця, де знімали відому комедію про Франка Доласа.

11 грудня 2016 року нею проїхав останній «лінивець». Так називали потяги, що курсували цим маршрутом. Залізнична лінія № 283 характеризувалася низькою швидкістю через поганий стан колій. Відтоді як станцію закрили для руху, зупинка занепадає. Маршрут заростав травою та бур’янами, залізничні шпали розкрадали, а малі станції перетворювалися на руїни.

Суперечки навколо продажу станції Pilichowice – Zapora

Виставлення станції Pilchowice-Zapora на продаж Polskie Linie Kolejowe викликає здивування в контексті запланованого відновлення руху потягів на лінії Lwówek Śląski – Jelenia Góra. Це рішення спричинило подив і зацікавлення медіа, особливо з огляду на мальовничий характер маршруту та архітектурну цінність станції.

На ревіталізацію залізничної лінії № 283 рішенням Urzędu Marszałkowskiego у бюджеті на 2025 рік передбачено понад 3 мільйони злотих.
Перехід управління лінією до органів місцевого самоврядування у 2022 році став важливим кроком, що уможливив проведення скоординованих відновлювальних заходів. Нині тривають підготовчі роботи, зокрема інвентаризація лінії та процес отримання необхідних дозволів.
За заявами влади воєводства, перші пасажирські потяги можуть з’явитися на цьому маршруті вже у 2026 році!

Розташування станції Pilchowice Zapora, мальовничо оточеної лісами, парадоксально ускладнює пошук для неї розумного призначення. Візуально привабливе місце, внесення до реєстру пам’яток і задовільний технічний стан об’єкта ефективно відлякують потенційних покупців. Інвестору доведеться зважати на дорогий ремонт, який проводитимуть під суворим наглядом реставратора.

Майбутнє станції Pilchowice Zapora залишається невизначеним. Чи знайдеться суб’єкт, готовий взятися за ревіталізацію цього історичного об’єкта й повернути йому життя? Чи будівля, що увійшла в історію та польський кінематограф, зрештою кане в забуття?

Ми запитали війта Wlenia, чи могла б і чи хотіла гміна перейняти цей об’єкт, але, попри численні контакти з боку гміни та заяви, що відповідь було надіслано, електронний лист із відповіддю так і не надійшов до редакції.