Настоятель парафії Матері Божої Неустанної Помочі та декан деканату Bolesławiec Zachód привітав вірян, які прибули на месу освячення фасадів єпископом.
– Ми маємо прекрасно відреставровані фасади, є також чудовий пам’ятник Ісусу, який любить дітей, усе це має чудовий вигляд, я кажу, що це такий варшавський Бельведер у Болеславці, – звернувся до вірян настоятель Stanisław Kusik.
Ймовірно, настоятель мав на увазі не ідентичність обох споруд, а естетику, яка змінилася після реставрації фасадів, що тепер гармоніюють із білизною каррарського мармуру пам’ятника Ісусу.
Стіни костелу освятив єпископ Легницький, який прибув із цієї нагоди, Andrzej Siemieniewski, він також уділяв конфірмацію в Болеславці, а потім у Крушині.
Відреставровані фасади стали результатом зусиль польської держави, яка з податків дофінансувала пам’ятку в Болеславці сумою понад мільйон злотих. Парафіяни зібрали 80 тисяч злотих, і за ці кошти в парафіяльному будинку замінили вікна.
Історія Замкової площі та костелу
На місці нинішньої Замкової площі в першій половині XIV століття розташовувався замок — резиденція князя Болека II. Як описує Mariusz Olczak, замок був багатоповерховою будівлею з підвалами, зведеною на прямокутному плані з внутрішнім подвір’ям, оточеною з півдня ставками, а з півночі — ровом. У ньому була добре оснащена збройова.
На жаль, долю замку було вирішено під час Тридцятилітньої війни. Пожежа 1642 року завдала йому остаточного удару, а знесення за наказом шведів остаточно закріпило його занепад. Сьогодні про колишню велич нагадують лише фрагменти оборонних мурів і частково збережений кам’яний бельведер — німі свідки історії цього місця. Пам’ять про замок Болека II збереглася в назві площі та місцевій історії.
У 1752 році король Фрідріх II Великий передав протестантській громаді територію замку разом із площею, що започаткувало будівництво євангелічного костелу. Роботи тривали від закладення наріжного каменя в червні 1752 року до завершення храму в 1756 році. Звели прямокутну однопросторову будівлю, доповнену галереями.
У 1835 році архітектор Friedrich Engelhardt Gansel, відомий своїми проєктами в Болеславці, добудував неоготичну вежу, на якій у 1935 році встановили три дзвони, відлиті B. Pűhler. У 1927 році фірма Geittner Sőhne виготовила три нові дзвони, давши їм імена Мартін Лютер, пастор Ernst Gotlieb Woltersdorff та Дитячий. Під час Другої світової війни ці дзвони конфіскували й переплавили для потреб армії.
Після 1945 року костел залишався в руках євангелістів, однак брак коштів на утримання призвів до його занепаду. Обладнання розікрали, а в 1966 році міська влада перебрала об’єкт, облаштувавши в ньому склад ампул. Після обвалення даху та балконів склад перенесли, а будівля продовжила руйнуватися.
Відбудова костелу та заснування парафії Матері Божої Неустанної Помочі в Болеславці є прикладом жертовності місцевої громади. Після отримання дозволу на оренду об’єкта в 1968 році завдяки зусиллям Архієпископської курії та каноніка Edwarda Bobera розпочалися інтенсивні ремонтні роботи. У грудні 1969 року стало можливим підготуватися до першої Святої меси, що стало вінцем праці болеславецької громади.
На знак визнання цих зусиль 1 травня 1970 року заснували нову парафію. Цінним елементом оточення костелу стала фігура «Ісус — друг дітей», виконана 1902 року Peter Breuer. Раніше вона прикрашала Будинок сиріт у Bunzlau, а потім її перенесли на комунальний цвинтар. Завдяки ініціативі ксьондза Bobera та прихильності влади статую перенесли на Замкову площу, збагативши простір перед костелом.