Грема Мастертона запросив до Болеславця директор Молодіжного будинку культури, і він провів пообідній час із шанувальниками своїх книжок у Старому театрі.
Грем виявився таким же чудовим оратором, як і письменником. Він поділився з читачами історією своєї кар’єри, яка виявилася сповненою несподіваних поворотів.
У школі юний Грем більше цікавився однокласницями, ніж творами Шекспіра чи Байрона, тому його навчання тривало недовго. У 17 років він влаштувався на роботу в овочевий магазин. Він був настільки вправним у цій справі, що йому запропонували керівну посаду.
– Я й досі вмію професійно пакувати мішок картоплі, – жартував Мастертон.
Грем відмовився від підвищення в овочевому магазині, бо не хотів пов’язувати все життя з картоплею та цвітною капустою. Він пішов із магазину і завдяки агентству з працевлаштування влаштувався до місцевої газети.
Його перший журналістський досвід був дуже успішним. Він умів слухати, і люди, з якими він зустрічався, охоче ділилися своїми історіями.
– Жінка, у якої я брав перше інтерв’ю, поділилася зі мною особистою історією насильства у стосунках, – розповідав Мастертон. – Тоді я зрозумів, що якщо уважно слухатиму й дозволю людям довіритися мені, вони натомість ділитимуться зі мною важливими речами, – додав Мастертон.
Його кар’єра почала стрімко розвиватися. Завдяки натхненню колеги він потрапив до редакції журналу для дорослих Myfair.
– Цей журнал одразу мені сподобався, бо в ньому було багато оголених жінок і хороші тексти, – розповідав у Болеславці Грем.
Потім надійшла пропозиція працювати в Penthouse. Там Грем застосовував свою техніку уважного слухання жінок, які фактично й розповіли йому його бестселер «Як жінки люблять, щоб їх кохали».
Цей еротичний посібник Мастертон за дорученням видавця писав під жіночим псевдонімом Angel Smith.
Angel мала величезне коло шанувальників і прихильників. Один із них навіть надіслав йому досить проблематичний подарунок, думаючи, що дарує його жінці. Це був презерватив у листі, в якому шанувальник повідомляв, що на честь Angel надягнув його на свій пеніс.
Мастертон викинув подарунок у смітник і відтоді вирішив писати під власним прізвищем.
Коли формула посібників вичерпалася, автор почав писати горори. Таким чином він повернувся до своїх юнацьких захоплень книжками жахів.
На зустрічі в Болеславці Мастертон зізнався, що розглядає можливість оселитися в Польщі, а також розповів про своє захоплення слов’янською міфологією. Можливо, наступна книжка вже буде написана в країні над Віслою.