Жителі Osiedla II розповідають, що викликані поліцейські з постерунку у Warcie Bolesławieckiej щоразу приїжджали до Iwin. На сам відгук вони не скаржаться. Але, вирушаючи до чоловіків, які влаштовували алкогольні гулянки та собачі бої, правоохоронці вмикали сирени за кілька кілометрів. Унаслідок цього юнаки завжди встигали все прибрати й зі скорботним виразом обличчя дивилися на погрозливий палець влади. Поліцейська машина від'їжджала з правоохоронцями, які відмітили втручання, а головний організатор гулянки, Jacek (25 років), бігав оселищем, як скажений, і шукав «того, хто викликав псів». Він проводив власне розслідування, настільки ефективне, що коли визначав, хто телефонував, говорив прямо. – Це мусила бути ти! Ти вже не житимеш! – казав він самотній сусідці.
Залякані сусіди терпіли це майже чотири роки. Правдою є й те, що деякі з них перебувають із хуліганами в родинних зв'язках. А на близьких важко доносити. Тому вони намагалися діяти так, щоб усе залишалося в родині.
Чого ти чіпляєшся, тітко
У грудні 2010 року, близько восьмої вечора, Jacek влаштував вечірку у квартирі батьків. Музика була такою гучною, що дядько з тіткою, які жили поверхом вище, не чули власних думок. Такі вечірки траплялися часто. Дядько мав іти на ранкову зміну. Він уже ліг, бо вставав близько третьої ночі. Вони обоє добре ставилися до Jacek. Тітка спустилася, щоб чемно попросити зробити музику тихішою. Вона пам'ятала, як возила дворічного Jacek у візочку, сама будучи підліткою. Допомагала йому в першому класі вчити абетку. Повчала його, як молодшого брата. Тоді вона почула, що чіпляється. Він казав, що вона стара й не розуміється на молодіжній музиці, яку треба слухати голосно.
Того вечора прохання не допомогли. Вона повернулася до квартири й виявила, що музика стала гучнішою, ніж до її втручання. Чоловік прокинувся. Розлючений, він збіг униз. Вона побігла за ним. Побачила, що товариш Jacek тримав його, а Jacek бив. Вони заявили про це в поліцію. Через два дні до неї прийшла мати Jacek, щоб попередити: син хоче помститися їм за донос. Вона чула, як він із товаришами планував напад на чоловіка, уже призначивши дату. На світанку найближчих вихідних, коли той ішов на роботу.
Поліетиленовий пакет на голову — і втопимо
Кілька двадцятирічних не лише пили й голосно слухали музику або вихвалялися можливостями своїх автомобілів під будинком. Osiedle II було хорошим злодійським сховком, імовірно через родинні зв'язки. Тітку чи дядька залякували — і мали спокій. Навіть поліція, здавалося, ставилася до доносів із недовірою.
– Я казала в поліції, що в свинарнику біля будинку була злодійська майстерня, а під собачою будкою в пляшці закопані наркотики, – розповідає ще одна тітка Jacek, Irena. – Там були нові двері з виробництва, двигуни, алюмінієві диски, нові колеса. Я бачила, як вони все винесли. Я зателефонувала в поліцію. Коли вони нарешті приїхали, вже нічого не було. Майстерня була чистою.
Допитливість Irena ставала небезпечною й доводила юнаків до сказу. Жінка швидше за поліцію вистежила, куди вони вивезли вкрадений із найближчої лісопильні двигун від повітродувки. Поліцейські й далі заповнювали звіти про крадіжку, а Irena пила каву під будинком із сусідкою й помітила, що її сусіди везуть у кузові автомобіля щось схоже на двигун. Вона зателефонувала у два місця й згадала, що біля Grodziec є пункт прийому брухту. Вони поїхали туди з пограбованим власником столярні. У книзі прийому пункту було прізвище сусіда з будинку Irena. Двигун — точніше, те, що від нього залишилося, — знайшли.
Irena також знала, хто напав на 78-річну жінку, серед білого дня зіштовхнув її з велосипеда й украв гаманець. Потерпіла бачила лише, що на ньому була чорна куртка й білий капюшон кофти. Irena знала його прізвище, а також те, що досі не судимий брат злодія взяв провину на себе. Вона могла без страху вказати на винних. Тому її називали поліцейською сукою та донощицею. – Одна повія йде, – почула вона, проходячи повз двадцятирічних. – Ходи, надягнемо суці пакет на голову, вивеземо й утопимо, – запропонував один із них товаришам так, щоб жінка добре його почула.
Irena поїхала до постерунку у Warta Bolesławiecka й заявила в поліцію про погрозу. Вона казала, що боїться і хоче, щоб поліція налякала хуліганів. Стверджує, що поліцейський, який прийняв заяву, применшив значення справи. – А я знаю, як це зробити? – нібито відповів їй правоохоронець. – Я тих, хто на постерунку у Warcie, ні в що не ставлю, – жінка скаженіє від безсилля, ледь стримуючи сльози. Жителі Osiedla II стверджують, що поліцейські з Warty бояться втручатися в їхні справи. Як доказ люди розповідають про напад на постерунок.
Напад на постерунок у Warcie
Із розповідей жителів випливає, що коли минулого року під час якоїсь оселищної вечірки заарештували якогось Golę, його товариші вирішили його визволити. Jacek, його сестра та хлопець на прізвисько «Щасливчик» нібито дізналися звідкись, що на постерунку є лише один молодий поліцейський. Жителі не впевнені, але розповідають, що дівчина зірвала камери, водостічну трубу та громовідвід. Поліція затримала хуліганів. Відбувся суд. Кажуть, чоловіки отримали умовні вироки. Дівчині призначили нагляд куратора та грошове покарання.
Поліція офіційно визнає, що такий інцидент стався минулого року. Однак вона не називає його нападом, а знищенням майна. – Того дня поліцейські доставили до постерунку з Osiedla II в Iwinach двох осіб, зокрема для перевірки їх на алкоголь, – пояснила, коли її запитали про подію, речниця поліції Adriana Szajwaj. – Їхніх товаришів звинуватили в пошкодженні майна, оскільки, прибувши до постерунку, вони вирвали металевий килимок і, б'ючи ним по вхідних дверях, пошкодили їх. Також перекинули смітник. Це в жодному разі не був напад на постерунок.
Irena каже: досить
Саме Irena дала відсіч. Вона сказала, що цього разу не ходитиме до поліції сама. Зібрала підписи десяти сусідів, зокрема матері Jacek, і віднесла листа до прокуратури. Провадження у цій справі триває з 14 січня 2011 року, допитують свідків. Прокурор підтверджує, що всі згадані жителями оселища чоловіки добре відомі поліції та раніше були судимі.
– Я сказала матері Jacek: якщо не хочеш занапастити сина, підпишися під листом до прокурора, – каже Irena. – Я хочу нарешті цьому покласти край, так більше бути не може. Я знаю цю родину, ми діти двох братів. Прадід Jacek — відомий злодій зі львівської школи. Ніхто не спіймав його на гарячому, а двоюрідна бабуся в повоєнні часи мала вдома всілякі цінності. Jacek — його правнук — і в підметки йому не годиться. Звичайний хуліган.
Після подання листа прокурору та початку провадження Jacek поїхав до Bolesławiec, до бабусі. Однак через кілька тижнів повернувся до Iwin. Знову влаштовує бешкети. Жителі його бояться.
(інформація ii)