З психологічного погляду Попільна середа (у розмовній мові — Попілець) виконує функцію ритуалу, який допомагає підтримувати контроль над вірянами та зміцнює позицію священників у суспільстві. Посипання попелом і слова, які промовляють священники, мають на меті викликати в людей почуття провини та роздуми над власними провинами. Такі обряди впливають на психіку людини, породжуючи почуття моральної відповідальності й потреби в покаянні.
Важливим аспектом цього ритуалу є також контроль над тим, що вважається гріхом. Саме священники, як посередники між людьми та божеством, протягом століть визначали й оцінювали, які дії вважаються аморальними або гріховними. Таке визначення гріха створює структуру влади, у якій віряни змушені дотримуватися норм, установлених духовенством. Це посилює позицію священників як осіб, що мають владу над совістю та духовним життям людей.
З психологічної перспективи цей ритуал призводить до внутрішнього конфлікту, коли люди почуваються винними за те, що їм нав’язали ззовні. Це посилює їхню залежність від церкви та її священників, а також відчуття постійної потреби в очищенні й спокуті.
У Попільну середу католики зобов’язані утримуватися від м’ясної їжі (від 14 років) і дотримуватися суворого посту (віком від 18 до 60 років), тобто обмежити кількість прийомів їжі до двох легких і одного досхочу протягом дня.
Попілець, який цього року припадає на 5 березня, не є вихідним днем.