Елька — це everywoman. Як у пісні Вітні Г'юстон, яку виконують після кількох десятків кухлів пива в караоке-барі. Бо Елька п'є. А потім блює. Напивається до стану трупа, і в неї закінчується плівка. Одним словом, страшенно себе принижує. Стрибає по лавках і влаштовує «такі там смішні конкурси під гаслом when did you have your last fuck». І часто закінчує тим, що треться об випадкового хлопчину.
А хлопчина найчастіше — лох, а на лохові Елька любить покататися. Тому вона й виникла. Вона мала дошкулити чоловікам. Усім цим «в'ялим, солодкопердючим і таким, що прикриває власний зад». Бо чоловік, на думку Ельки, мусить бути з яйцями, а не якоюсь пиздулькою. Має прийти вночі, відчинити двері разом із коробкою й увірватися до квартири. «Хоч би навіть брудний, хоч би навіть зіпсований, вимазаний, смердючий або з кров'ю на сорочці...»
Сама Елька, однак, не вважає себе ні кращою, ні гіршою за лоха. Елька просто є і п'є. І має шари, як цибуля. До того ж вона романтична й необачна. Називає себе «офісною куркою» і представляється на тлі своїх подруг. «Не така скиглійка, як Богу-не-мила. Не така шпигунка, як Кароліна. Не така сверблячка, як Ядвіґа. І, мабуть, не така ганчірка, як я».
Ельку важко не полюбити, але спочатку вона викликає неприязнь. Особливо коли вона вчорашня й похмільна, тобто протягом більшої частини свого літературного життя. В Ельці є щось таке, про що не забувають, а також сила. Деякі читачки навіть брали з неї приклад. Як і вона, гатили кулаком по столу й казали своїм життєвим партнерам та поганим ситуаціям: «Ідіть до біса… забирайтеся швидше». І це діяло. Тому вони писали подяки. Писали Ельці, хоча листи надходили авторові Яцеку Палці. Він не відповідав, бо створив Ельку, а не видавав себе за Ельку. Щоправда, усі очікували на жінку на церемонії вручення нагород. Марія Чубашек, членкиня журі в категорії «абсурдне й офове», також. Яцек, який вийшов на сцену, надзвичайно її здивував. Але вона вирішила, що так навіть краще, бо її все одно завжди тягнуло до чоловічої літератури.
«elka-gra» також має поважне сатиричне коріння й гідну родину. Назву блогу взято із сатиричної програми «Не лише для орлів», яку транслювали на радіо «Трійка» наприкінці вісімдесятих. Моніка Олейник грала в цій програмі роль Ельки, яка бере участь у телевікторині, а Войцех Манн був дурною публікою.
Те, що в Ельці найкраще (вставте назву алкоголю, який вважаєте найдосконалішим), — це мова. Блискуча, багата, кумедна, сповнена значень, культурних контекстів, чудових, свіжих і таких, що чіпляють за язик, неологізмів. «elka-gra» читається так, наче п'єш. І виникає непереборне враження, що це написав хтось, хто, як каже моя подруга про класних чоловіків, дивився ті самі вечірні казки. Зазирніть до Ельки. І залишайтеся з нею на зв'язку.
(інформація Ґражина Ганаф; фото Міхал Палка)