Від імені президента Bolesławiec, правління осередку Спілки сибіряків та директорки Початкової школи № 2 ім. Білого Орла запрошуємо всіх взяти участь у заході, який вшановує пам’ять про тяжку долю польок і поляків, депортованих до Сибіру.
Програма урочистості 17 вересня:
- 11:20 — збір на Ринку.
- 11:30 — вирушення.
- 12:00 — початок урочистості.
- Виконання Державного гімну.
- Виступ голови Спілки сибіряків Марії Нємчук.
- Виступи запрошених гостей.
- Молитва під проводом ксьондза Станіслава Кусіка.
- Перекличка полеглих.
- Покладання квітів.
- Завершення урочистості — виконання «Гімну сибіряків».
Доля поляків, депортованих до Сибіру, — один із найтрагічніших і найболючіших досвідів в історії Польщі. Заслання до Сибіру розпочалися ще у XVIII столітті після чергових повстань проти загарбників, а їхня кульмінація припала на період поділів Польщі та Другу світову війну, коли Радянський Союз здійснював масові депортації.
Перші заслання стосувалися учасників невдалих повстань, таких як Барська конфедерація (1768–1772), повстання Костюшка (1794), Листопадове повстання (1830–1831) і Січневе повстання (1863–1864). Тисячі поляків, зокрема солдатів, представників інтелігенції та селян, були жорстоко вивезені вглиб Росії, де їх змушували виконувати важку працю у складних, часто екстремальних умовах. Сибір як місце заслання став символом страждання та вигнання.
Однак найтрагічніші заслання відбувалися під час Другої світової війни. Після нападу СРСР на Польщу у вересні 1939 року радянська влада розпочала систематичні депортації поляків зі Східних кресів. За оцінками, з 1939 до 1941 року близько 1,5 мільйона поляків, зокрема цілі родини, було вивезено до Сибіру та інших віддалених регіонів Радянського Союзу, таких як Казахстан. Умови транспортування були надзвичайно тяжкими: люди їхали у переповнених неопалюваних вагонах, і багато депортованих помирали від холоду, голоду та хвороб.
На місці заслання депортовані мусили працювати у таборах, на вирубуванні лісів, у шахтах або на будівництві інфраструктури. Клімат Сибіру, морозні зими та нестача їжі призводили до того, що життя на засланні було справжньою боротьбою за виживання. Багато поляків не дочекалися повернення на батьківщину — померли від виснаження, хвороб або внаслідок жорстоких репресій.
Ті, кому вдалося пережити ці події та повернутися до Польщі після завершення війни, нерідко мусили стикатися з нерозумінням і труднощами повторної адаптації. Попри ці страшні переживання, пам’ять про поляків, депортованих до Сибіру, жива, а їхня історія є важливим елементом національної ідентичності та мартирології. Спілка сибіряків, створена в Польщі, дбає про те, щоб долі цих людей не були забуті, а щорічний Марш живої пам’яті польського Сибіру вшановує їхні мучеництво та незламність.