Оскільки я знаю, що мої фейлетони читають також в окрузі, у якому я балотувався на виборах до повіту і в якому щойно зазнав виборчої поразки (якщо здобуття 239 голосів можна назвати поразкою), — саме цим електронним шляхом я хотів би зараз дуже-дуже сердечно подякувати усім тим, хто (вкотре) віддав за мене свій голос. Моïм друзям, чудовим батькам і колишнім учням з Iwiny, Lubków, Tomaszów, Szczytnica та кількох інших місць. Усім тим, хто не лише проголосував за мене, а й намагався переконати в цьому інших. Також дякую тим, хто проголосував за мене вперше. Під час моєї кампанії я познайомився з кількома чудовими, цікавими людьми (зокрема з Łaziska) — щиро їх вітаю! Зрештою — з важким серцем, але все ж — дякую і тим, хто за мене не проголосував (переважно з Iwiny та Lubków). Адже саме я заохочував вас іти голосувати. Ви послухали, пішли на вибори, проголосували за когось іншого. І я не маю на вас образи. Це і є демократія. Бажаю вам лише, щоб через ці 3–4 роки ви й надалі були так само задоволені своїм вибором, як сьогодні.
Щодо мене — я ще не знаю, чим займатимуся найближчим часом. Напевно, бездіяльно сидіти не буду. Ті, хто мене знає, знають, що це неможливо.
Останні дні були для мене не надто приємними, що, мабуть, зрозуміло, але одна справа незмінно підтримувала мене. Саме зараз закінчують вивозити вміст так званих могильників в Iwiny (istotne.pl/a5459.php). Виявилося, що різноманітних отруйних речовин там більше, ніж хтось припускав (майже 100 тонн!), і що вони точно не були належним чином захищені. Вилучення цієї гидоти із землі супроводжується дуже неприємним запахом, що має бути зрозуміло кожному, хто знає, що там пролежало роками. І саме у зв’язку з цим до мене дійшла думка, яку поширюють кілька «доброзичливців», що весь цей сморід… з моєї вини. Так-так — колишньому вже раднику захотілося ворушити гидоту, яка спокійно «сиділа» в землі 35 років.
Отже, дорогі мешканці, запевняю вас: ще кілька днів — отрути вивезуть, неприємний запах перестане вам дошкуляти, і лише деяким із тих, хто повторював ці відверті дурниці, стане трохи соромно… А може, й ні.
А найважливіше для мене те, що наші діти та онуки матимуть незабруднену землю й чисту воду. Цього від щирого серця бажаю і собі, і вам!
Robert Rosiński