У суботу, 3 лютого, прихильники партії «Право і справедливість» зустрілися в Легниці з колишнім прем’єр-міністром Матеушем Моравецьким. Політик «ПіС» виступив із промовою, після чого відповідав на запитання із залу. Одне з порушених питань стосувалося мешканки Русзова та священника-педофіла, якого остаточно засудили до 4 років ув’язнення за сексуальне насильство над неповнолітніми дівчатами.

Уршула Мес’яш скаржилася, що її направили на психіатричне обстеження. Жінка веде профіль у Facebook на захист священника, а суд у Згожельці звинувачує в брехні.

– Уже 4 роки я доводжу, що суд у Згожельці бреше як найнятий. (...) З тими, хто звинувачує священника, я теж ходжу по судах. Його звинувачують місцевий кримінальник і донька шкільної прибиральниці. І вже на першому засіданні через те, що я веду Facebook на захист священника, мене направили на психіатричне обстеження. (...) Я хочу вас попросити, бо вже звертаюся до всіх святих, зокрема до канцелярії президента, який не відповів на наш лист, підписаний 100 людьми. Хто мені допоможе в цій країні? – сказала Уршула Мес’яш колишньому прем’єр-міністру Моравецькому.

– Шановна пані, це якраз приклад того, як, на жаль, функціонують польські суди. (...) Рука руку миє. Один одного вони завжди підтримуватимуть. (...) Я можу перебрати цю справу від вас і попросити депутатів із цього повіту, щоб вони ще раз нею зайнялися, розібралися, постукали у двері Уповноваженого з прав людини та Міністерства юстиції. Це все, що я можу вам пообіцяти на цьому етапі, – відповів Матеуш Моравецький, хоча під час його промови в залі хтось кричав, що йдеться про справу священника-педофіла.

Повний аудіо- та текстовий запис висловлювань Уршули Мес’яш і Матеуша Моравецького наведено нижче.

Уршула Мес’яш: – Мене звати Уршула Мес’яш, я приїхала з Русзова. Переді мною кілька документів: один із Міністерства юстиції, другий — із районного суду в Єленій-Ґурі, третій — із суду в Згожельці, а четвертий — із суду у Вроцлаві. Уже 4 роки, тобто від травня 2019 року, я стала об’єктом цькування з боку поліції, прокуратури та суду в Згожелецькому повіті. Лише через те, що я стала на захист обмовленого о. Пйотра М., якого заарештували в той самий час, що й, точніше, якого обмовили в той самий час, що й Генрика Ґульбіновича. Тут у мене 17-сторінкова заява про зняття імунітету з чотирьох суддів. Заяву в жовтні направили до суду у Вроцлаві. Її передали до Єленої-Ґури. Суддя Клін. Я телефонувала раніше, у січні. Досі він її не розглянув. Я була в Національній прокуратурі, маю листи з Міністерства юстиції, маю листи від голови Канцелярії Голови Ради міністрів. Я стала об’єктом цькування, мені вибивали шибки, навколо мене відбувалися різні дивні речі. Чотири роки листування. Я вчителька, маю дві вищі освіти, звісно, без роботи, бо в цьому регіоні для мене всюди заборонено працювати, і цього місяця, тобто нещодавно, маю тут дати — 24 січня та 9 січня: спочатку я отримала постанову суду з Єленої-Ґури, що мою заяву щодо помилування засудженого Пйотра М. визнано такою, що не належить до компетенції суду для розгляду прохання про помилування, і її направляють до суду в Згожельці. Як я вже 4 роки доводжу, що суд у Згожельці бреше як найнятий. І тепер я боюся, бо тут я отримала, адже з тими, хто звинувачує священника, я теж ходжу по судах. Його звинувачують місцевий кримінальник і донька шкільної прибиральниці. І вже на першому засіданні через те, що я веду Facebook на захист священника, мене направили на психіатричне обстеження. І ось тут, датованим 24 січня, суддя №24 Лукаш Гартманн, той самий, який засудив священника, повідомляє мені, що я, звісно, повинна з’явитися на це психіатричне обстеження. І тепер я хочу попросити вас, бо вже звертаюся до всіх святих, зокрема до канцелярії президента, який не відповів на наш лист, підписаний 100 людьми. Хто мені допоможе в цій країні? Адже були Уповноважений з прав людини, усі міністри, депутати. У мене вже закінчилися ідеї, а стосів документів дуже багато.

Матеуш Моравецький: – Шановна пані (це педофіл — голос із залу), це якраз приклад того, як (це педофіл — знову голос із залу) польські суди, на жаль, функціонують. Тому ми протягом 8 років намагалися суттєво змінити ці суди. На це була дуже сильна контрвідповідь з боку середовищ Третьої Речі Посполитої, назвімо це так. Ми прагнули докорінно змінити спосіб роботи судів, передусім щоб вони дбали про справедливість, про право і справедливість, правду, право і справедливість. Мушу сказати, що, на жаль, це вдалося лише частково. Якщо висловлюватися делікатно. І таких ситуацій, як та, про яку ви розповіли, я чув багато: що судді мають власну політику, підхід через імунітети, почуваються абсолютно безкарними. Рука руку миє. Один одного вони завжди підтримуватимуть. Є навіть вислів: ніхто не повинен бути суддею у власній справі, а часто трапляється, що фактично все саме так і виглядає, тому я можу перебрати цю справу від вас і попросити депутатів із цього повіту, щоб вони ще раз нею зайнялися, розібралися, постукали у двері Уповноваженого з прав людини та Міністерства юстиції. Це все, що я можу вам пообіцяти на цьому етапі.