Десятирічні діти говорять про порно під час обіду

Чому дедалі більше держав запроваджують і розглядають обмеження користування соціальними мережами та інтернетом для молодих людей?

Pandora Gate і розкриті відомості про сексуальне насильство над молодими дівчатами, алкогольні та наркотичні вечірки, груповий секс у стані сп’яніння — це не інцидент, який трапляється лише в Польщі. У нинішньому вигляді інтернет разом зі смартфоном виявився скринькою Пандори, яка руйнує міжособистісні стосунки, замість того щоб їх будувати. Рівень деградації — нижче дна. Що більше часу в інтернеті, то швидше з’являються залежності та різноманітні психоактивні речовини. The Guardian, наприклад, закликав повністю заборонити використання телефонів у школах після оприлюднення звіту UNICEF. Це спроба «децифровізації», яку ми здійснюємо також у нашому центрі Reset.

Яка ситуація в Польщі?

У Польщі заклик UNICEF щодо децифровізації залишився без особливого розголосу, тим часом на наших очах зростає кількість депресивних станів у наймолодших, а також спроб самогубства. Ми спостерігаємо зниження мотивації до навчання, роботи, самовдосконалення та постановки цілей. Молодь віддаляється від суспільного життя, зачиняється у своїх кімнатах і стикається з проблемами, про які опікуни часто не мають уявлення. Я вважаю, що зміни необхідні, і наш обов’язок — їх пропагувати, а також просвіщати суспільство — не лише молодих людей, а й їхніх батьків, опікунів та вихователів. Учора моя 10-річна донька розповіла мені, як її однокласниця під час обіду в школі говорила про порнографічні сцени: «що той чоловік робив жінці», про «охи й ахи». Мати, мабуть, навіть не здогадується, що її донька переглядає порнографічні сайти.

Чому насильство в інтернеті таке небезпечне для дітей і підлітків?

Насильство в інтернеті, зокрема вербальне насильство, залякування, хейт і погрози, негативно впливає на психічне здоров’я дітей і підлітків. Діти та підлітки, які стають жертвами насильства онлайн, відчувають страх, депресію, тривогу та зниження самооцінки. Їм може бути важко контролювати емоції, вони можуть відчувати лють, смуток і розчарування. Можуть виникати проблеми у встановленні стосунків, що супроводжуються посиленою недовірою та відчуттям небезпеки. І все це безумовно позначається на повсякденному житті. Зазвичай лише тоді, коли негативні наслідки кривди в мережі переносяться в реальне життя, крики про допомогу стають гучними й почутими. Річ не в тому, що батьки та опікуни не хочуть допомогти, а в тому, що у випадку кривди, якої їхні діти зазнають онлайн, вони найчастіше навіть не знають про неї. Вони зовсім не усвідомлюють, із чим доводиться стикатися їхнім дітям. А діти бояться розповісти або просто соромляться — і виникає замкнене коло, з якого нам, батькам, дедалі важче витягнути дитину.

Звідки береться хейт? Якими можуть бути його наслідки?

Підліток у мережі анонімний і сміливий у своїх діях. Інтернет-агресор часто відчуває силу, а підживлює його схвалення, особливо помітне й відчутне в соціальних мережах і на стримінгових платформах. Відсутність нагляду, прикладу та орієнтирів призводить до того, що кривда завдається слабшим, а її винуватці не відчувають жодного контролю над собою і не вміють тверезо оцінювати ситуацію. Бо де вони мали б цього навчитися? Тут діють ті самі механізми, що й у реальній групі однолітків, лише позбавлені будь-якого контролю. Додатково вони зумовлені тиском, заохоченням з боку груп однолітків і прагненням належати до них. А наслідки можуть бути трагічними.

До чого може призвести хейт?

Хто з нас не чув історії Домініка, якою кілька років тому жила вся Польща? Чотирнадцятирічний хлопець із Bieżuń покінчив життя самогубством, бо на нього обрушилася хвиля хейту, з якою він не зміг упоратися. Однолітки називали його «педиком» і глузували з того, що він надто дбав про свою зовнішність. Не можна виключати, що цей тиск підштовхнув його до незворотного вчинку. Навіть після смерті хлопця негативні коментарі не припинили з’являтися на одному із соціальних порталів. На відкритих форумах і під повідомленнями про його смерть коментатори не приховували радості з того, що хлопець помер, і продовжували цькування. Це показує масштаб явища хейту в мережі й те, наскільки безкарними та неусвідомленими щодо наслідків своїх дій залишаються його винуватці. А хейт може змусити його жертв зникнути — спочатку із суспільного життя, вони відмовляються від повсякденних активностей, а зрештою, якщо не отримують допомоги, — як Домінік, зникають назавжди.

Чому молоді люди хейтять самих себе? У чому полягає явище цифрової аутоагресії та з чого воно виникає?

Цифрова аутоагресія — це назва саморуйнівної поведінки в мережі. Усвідомлення цього явища суспільством мізерне, тим часом наші діти дедалі частіше завдають собі шкоди через інтернет. Вони пишуть негативні коментарі про себе. Вони знаходять контент, який погіршує їхній настрій і самооцінку. Це як матеріали, що прямо говорять про такі явища, як депресія, неврози, самоушкодження, самогубства чи насильство, так і будь-який контент, пов’язаний із самоприйняттям і прагненням до ідеальної фігури, пропагуванням анорексії чи булімії та стигматизацією недосконалостей. А юний розум без життєвого досвіду, який лише працює над формуванням своєї самооцінки й відчуття власної цінності, більш чутливий до таких повідомлень. Молоді люди показують мені форуми з тисячами фотографій після самоушкоджень і хваляться, хто і чим порізався.

Чи є саморуйнівні дії в інтернеті криком про допомогу? Чи радше задоволенням потреби бути «крутим»? Що за ними стоїть?

Скільки проблем — стільки й мотивів, хоча ми можемо спробувати їх назвати та класифікувати. Одним із найважливіших мотивів, безперечно, є бажання привернути до себе увагу, крик про допомогу. Завдаючи собі шкоди, підлітки хочуть, щоб дорослі їх помітили, звернули на них увагу та надали підтримку. Друга причина досить несподівана: у деяких середовищах бути об’єктом хейту означає, що людина відома, популярна й користується увагою, якої за інших обставин не мала б. Ще один мотив — спроба виманити компліменти. Молоді люди сподіваються, що якщо опублікують негативні коментарі про себе, знайдеться хтось, хто стане на їхній захист і похвалить їх. Це не що інше, як спосіб відчути, що тебе цінують, і почути слова, яких вони не чують у реальному житті або чують надто рідко. Незалежно від мотиву, потрібно бути пильними й помічати сигнали, щоб вчасно прийти на допомогу та оточити молоду людину належною турботою. Це значно складніше, ніж у реальному житті, бо рани на психіці менш помітні, ніж рани, які хтось завдає собі ножем чи лезом. Це страшна правда, але, на жаль, правда. Якщо вчасно не відлучити таку дитину від мережі, хтось раніше чи пізніше відрізатиме мотузку.

Як говорити з молоддю про небезпеки та як діяти, якщо виникла проблема?

У мене немає однієї універсальної поради. Коли я чую від батька чи матері, що його або її донька ходить «по психологах» і каже, що кожного може «послати на х...», а ця терапія нічого не дає, то під час безпосередньої розмови з цією людиною я прямо кажу, що мене не обов’язково «посилати на х...», бо більшого за себе я не знаю. Коли цей етап позаду, пропоную перейти до конкретики, тобто знайти джерело вживання наркотиків, алкоголю, самопорізів і небажання жити. Я також намагаюся не вдавати, не жаліти себе й не драматизувати. Молоді люди відчувають фальш і лицемірство та чимало знають про різні речовини. Я вважаю, що серйозне ставлення до молодої людини й надання їй бодай мінімальної довіри — це початок змін. Бо терапія — це зміна.

Що робити, якщо батьки та опікуни не можуть допомогти?

Передусім — не біймося просити про допомогу фахівців. Якщо дитина переживає сильний стрес, варто розглянути психологічну підтримку або терапію. Психотерапевт допоможе впорядкувати емоції та підвищити її психологічну стійкість до ситуації, у якій вона опинилася. Водночас постійно показуймо дітям баланс між активностями онлайн і офлайн та заохочуймо їх залишатися офлайн. Психологічну й терапевтичну підтримку в місці, де можна навчитися бути офлайн і позбутися поганих емоцій, пов’язаних із хейтом в інтернеті, надають у центрі Reset. Його створили, щоб підтримувати молодих людей, які загубилися в цифровому світі. Місія центру — допомагати іншій людині в кризі, яку розуміють як втрату життєвої рівноваги. Ми вважаємо, що пошук джерела кризових ситуацій є основою одужання та відновлення почуття власної цінності. Для жертв кібернасильства й переслідувань важливо, щоб молоді люди відчули: після хейту є життя. Що вони мають підтримку й важливі. У випадку цифрової аутоагресії ми прагнемо показати, що можна добре почуватися із самим собою та відчувати власну цінність без залучення до цього соціальних мереж та інтернету. Наша місія також полягає в підтримці батьків, які опинилися у складній ситуації, що, здається, виходить з-під контролю, адже саме з них найчастіше починається весь процес допомоги дитині.