Коли кілька десятків років тому, спокусившись низьким курсом швейцарського франка, ми брали кредити в цій валюті, мало хто з нас усвідомлював, наскільки погано це може для нас закінчитися. Банки використовували наші невеликі знання про кредити та відсутність усвідомлення наслідків кредиту в іноземній валюті. А WIBOR і LIBOR тоді звучали для нас як імена героїв мультфільмів. Час не повернути, але ми можемо собі допомогти й піти з банком до суду. Найважливіше — скористатися послугами професійної адвокатської канцелярії, яка знає, як перемогти банк і повернути Ваші гроші. Безперечно, професіоналами у цій сфері є Luiza Słychan та Marcin Zatwarnicki — власники й адвокати, які представляють клієнтів канцелярії Zatwarnicki Słychan Adwokaci.
Як довго ви спеціалізуєтеся на вимогах франківців?
Marcin Zatwarnicki: Як юрист, який із 2013 року веде судові спори із суб’єктами банківського сектору та страховими компаніями, ще з початку 2018 року я спостерігав, як формується ситуація франківців.
Luiza Słychan: Уже кілька років ми отримуємо багато телефонних дзвінків із запитаннями про можливість зустрічі у справі укладеного кредитного договору, пов’язаного з курсом швейцарського франка. У таких розмовах домінувала одна тема: «Ми не хочемо доручати нашу справу комусь із Вроцлава чи Варшави, кого не знаємо. Ми хочемо когось, із ким могли б поговорити віч-на-віч».
Тому ви зосереджуєтеся на клієнтах із Bolesławiec, Jelenia Góra чи Legnica?
Marcin Zatwarnicki: Так. На наше переконання, відкритий характер нашої Канцелярії та її орієнтація на безпосередній контакт із клієнтом є безперечними перевагами. У справах франківців, чия довіра до так званих державних установ уже одного разу була серйозно використана, це має ключове значення. У нашій Канцелярії ми, адвокати, особисто ведемо змістовну частину справи клієнта «від А до Я». Ми готуємо правову позицію у справі й присутні з Клієнтом на судових засіданнях. Із розповідей Клієнтів ми знаємо, що у великих компаніях, із якими співпрацюють інші франківці, це не є стандартом.
Luiza Słychan: Принциповим питанням є побудова відносин, заснованих на чесності та довірі, які можна сформувати лише завдяки особистим зустрічам і розмовам. Такі відносини не виникнуть, якщо Клієнт не зможе зв’язатися з юристом, який веде його справу, бо не знає, хто ним є, або не може до нього дістатися через бар’єр, створений телефонною гарячою лінією та загальною електронною скринькою компанії, якій ми доручили ведення своєї справи.
Ви згадали компанію, якій доручили ведення справи. Це не те саме, що адвокатська канцелярія?
Luiza Słychan: На жаль, багато позичальників, які мають кредити у франках, не починають безпосередньо співпрацювати з адвокатськими канцеляріями. Вони укладають договори з компаніями, які є посередниками між ними та юристами, що їх представляють. На нашу думку, це вкрай невигідна для клієнта ситуація, оскільки такі компанії не несуть такої самої відповідальності, як адвокати. Ми зобов’язані мати страхування цивільної відповідальності на випадок помилки, допущеної під час ведення справи Клієнта.
Яка нині ситуація франківців?
Marcin Zatwarnicki: Червень безперечно був хорошим місяцем для позичальників, які мають кредити у франках. Це тому, що Суд Європейського Союзу ухвалив загалом три важливі рішення у справах франківців.
Чи могли б ви коротко про них розповісти?
Перше з них стосується визначення споживача в розумінні права Європейського Союзу. Це важливо тому, що існує значна група франківців, які брали кредити, частково фінансуючи ними свої бізнес-зобов’язання. Досі ці позичальники не наважувалися на спроби визнати свій кредитний договір недійсним, оскільки існували сумніви щодо того, чи мають вони статус споживача, а отже, і пов’язаний із цим статусом захист. Суд висловився за широке визначення споживача.
Що це означає?
Luiza Słychan: Захист, гарантований франківцям європейським правом, вимагав, щоб франківець був споживачем — уклав кредитний договір для своїх приватних потреб, не пов’язаних із господарською діяльністю. Наприклад, придбав квартиру для задоволення житлових потреб. Однак ми знаємо випадки, коли позичальник, бажаючи придбати таку квартиру, мусив за допомогою кредиту у франках рефінансувати свої попередні кредитні зобов’язання, серед яких могли бути, наприклад, невеликі бізнес-кредити або лізинг. Тепер такий позичальник також вважатиметься споживачем, оскільки, як зазначив Суд, мета кредитування, пов’язана з господарською діяльністю позичальника, є настільки обмеженою, що загалом не є домінуючою. Наприклад, кредит у розмірі 150 000,00 PLN було використано в сумі 130 000,00 PLN для задоволення приватних потреб франківця, а лише 20 000,00 PLN — для мети, пов’язаної з його господарською діяльністю.
Наступне рішення стосувалося того, що називають винагородою за користування капіталом. Як Суд Європейського Союзу поставився до цього питання?
Marcin Zatwarnicki: Вимога про винагороду за користування капіталом була своєрідним страховиськом банків для франківців, покликаним відмовити позичальників із кредитами у франках від звернення до суду з вимогою визнати кредитний договір недійсним. Банки казали: «Добре, якщо договір буде визнано недійсним, ми подамо на тебе позов про сплату додаткових коштів — винагороди — за те, що ти користувався протягом 20 або 25 років грошима, які ми колись тобі позичили». Часто траплялося, що вимоги банків у цій сфері перевищували 100% суми, отриманої клієнтом у день видачі кредиту. Наприклад, якщо позичальник у 2008 році отримав від банку капітал у розмірі 150 000,00 PLN, банк заявляв, що після визнання договору недійсним вимагатиме від такого позичальника повернення як 150 000,00 PLN, так і додаткової винагороди за користування цією сумою, наприклад, у розмірі 200 000,00 PLN.
Чи є ці вимоги обґрунтованими?
Marcin Zatwarnicki: Суд підтвердив те, про що представники позичальників із кредитами у франках говорили давно: звичайно, що ні. Суд підтвердив сформовану практику польських судів, які відхиляють такі вимоги банків. Суд Європейського Союзу постановив, що якщо кредитний договір, укладений споживачем і банком, визнається від самого початку недійсним через включення до нього несправедливих договірних умов, банк, крім повернення коштів, сплачених на підставі цього договору, та сплати законних відсотків за прострочення від моменту вимоги про оплату, не може вимагати від споживача додаткових виплат. Це означає, що вимога банку про винагороду за користування капіталом є необґрунтованою. Що цікаво, на випадок виникнення описаної ситуації Суд надав споживачам право вимагати додаткових коштів як компенсацію за те, що в укладеному ними кредитному договорі містилися заборонені договірні положення.
А третє рішення?
Luiza Słychan: Це рішення стосується можливості призупинення сплати кредитних внесків на час розгляду справи про визнання кредитного договору недійсним. Це питання було суперечливим, оскільки в масштабі всієї країни частина судів надавала таке призупинення, наприклад, Франковий відділ Окружного суду у Варшаві, а частина відхиляла такі клопотання. Через це Франковий відділ був переповнений такою кількістю позовів, що виникла необхідність змінити законодавство — тепер позичальник може подати позов про визнання договору недійсним до суду за місцем свого проживання. Зрештою Суд вирішив це питання й постановив, що суди мають призупиняти сплату кредитних внесків на час очікування завершення судової справи про визнання недійсним кредиту у франках. Водночас Суд зазначив, що таке призупинення має застосовуватися в ситуації, коли позичальник уже повернув те, що отримав від банку в межах кредитного договору, наприклад, отримав 150 000,00 PLN і вже повернув банку стільки ж. Якщо відсутність призупинення змусить франківця розпочати другу судову справу проти банку про повернення кредитних внесків, сплачених між початком процесу про визнання договору недійсним і набранням законної сили рішенням у цій справі, Суд зазначив, що не можна ставити споживача в таке становище, оскільки це порушує узгодженість та ефективність європейської системи захисту прав споживачів.
Як відбувається провадження щодо визнання кредитного договору недійсним?
Marcin Zatwarnicki: Провадження щодо вимог із кредитного договору у франках — це процес, який триває певний час. Клієнт передає нам наявну кредитну документацію, а ми безкоштовно її аналізуємо. Потім повідомляємо Клієнту, які вимоги він має до банку, у якому взяв кредит, пов’язаний із курсом швейцарського франка, і чи має він такі вимоги. Лише на наступному етапі ми підписуємо з ним договір — ZS Adwokaci. Після цього подаємо банку-кредитору претензію, у якій викладаємо вимоги Клієнта, а також правові аргументи на їх обґрунтування. Якщо претензія не дасть бажаного результату, лише тоді ми розпочинаємо судове провадження, тобто подаємо позов до Суду.
Яка середня тривалість судового провадження?
Luiza Słychan: На жаль, правила немає, але слід зважати на те, що остаточне рішення у справі можна отримати протягом року від подання позову, хоча це може зайняти й понад два роки. Багато залежить від процесуальної тактики представника банку, яка часто спрямована на затягування провадження, а також від оперативності Суду, який розглядатиме нашу справу. Але пам’ятаймо, що ми боремося за великі гроші, а іноді — за заощадження всього життя, і, думаю, варто почекати та набратися терпіння.
То чи не було б краще скористатися мировими угодами, які тепер пропонують банки?
Marcin Zatwarnicki: Це завжди вибір Клієнта. Адже не кожен готовий віддати вирішення своєї справи «в руки» Суду. Для багатьох позичальників судове провадження є великим стресом. Кожному з них ми надаємо свою підтримку й пораду. Сфера кредитів, пов’язаних із курсом іноземної валюти, складна, і незалежно від процедури, у межах якої ми захищатимемо наші інтереси, варто мати на своєму боці представника, загартованого в таких справах. Найкраще — досвідченого юриста.
