Прикордонник Ян, герой «Зеленої межі» у виконанні Tomasz Włosok, — складний, багатогранний персонаж, із яким може себе ототожнити кожен, у тому числі й ліволібералка. Це дуже чесний персонаж, який ні за що не хоче зганьбити свою форму, але те, до чого його змушують начальство й польський уряд, є ганебним.
Ян кричить в автомобілі, виє від безпорадності та люті через те, у що його — як прикордонника — кинув уряд Prawo i Sprawiedliwość. У нього любляча вагітна дружина, він будує власний будинок і хоче з честю служити батьківщині. І всю цю честь правителі в нього відбирають, наказами змушуючи чинити негідно людини.
І саме Ян представляє прикордонників і цю символічну форму. Саме він намагається зберегти свою гідність, а через це — гідність форми та посади. У фільмі це зрозуміло й дуже чітко сказано. Сцена, у якій Ян замикає свій недобудований будинок, навішує на нього міцний замок, але під цим будинком залишає спальник і воду для нужденних, є ключовою. Глибоко символічною. Він не хоче впускати до свого дому чужих. Він має на це право й обов’язок, але водночас не хоче через це перестати бути людиною, яка зобов’язана нагодувати голодного, а спраглого — напоїти.
Як пишуть про нас у зв’язку з фільмом закордонні медіа? «Green Border, le film polonais qui embarrasse le pouvoir/ Зелена межа, польський фільм, який присоромлює владу» — так назвала свою статтю про фільм Le Figaro. Французька газета правоцентристського спрямування. Там немає жодного слова про зганьблення форми. Бо що це за честь, яку можна образити одним фільмом?