Коли кілька десятків років тому, спокушені низьким курсом франка, ми брали кредити в цій валюті, мало хто з нас усвідомлював, чим це може для нас закінчитися. Банки користувалися нашими невеликими знаннями про кредити. А wibor і libor тоді звучали для нас як імена героїв дитячої казки. Часу не повернемо, але можемо собі допомогти й піти з банком до суду. Найважливіше — скористатися послугами професійної адвокатської канцелярії, яка знає, як виграти у банку та повернути ваші гроші. Безперечно, професіоналами в цій галузі є Luiza Słychan і Marcin Zatwarnicki — власники та адвокати, які представляють клієнтів канцелярії ZS Adwokaci.

Як давно ви спеціалізуєтеся на вимогах, пов’язаних із франковими кредитами?

Marcin Zatwarnicki: Як юрист, який із 2013 року веде судові спори із суб’єктами банківського сектору та страховими компаніями, ще з початку 2018 року я спостерігав, як розвивається ситуація франковиків.

Luiza Słychan: Протягом кількох років ми отримуємо багато телефонних дзвінків із запитаннями про можливість зустрічі у справі укладеного кредитного договору, пов’язаного з курсом швейцарського франка. У таких розмовах домінувала одна тема: «Ми не хочемо доручати свою справу комусь із Вроцлава чи Варшави, кого не знаємо. Ми хочемо когось, із ким могли б поговорити віч-на-віч».

Тому ви зосереджуєтеся на клієнтах із Bolesławiec, Jelenia Góra чи Legnica?

Marcin Zatwarnicki: Так. На наше переконання, відкритий і орієнтований на безпосередній контакт із клієнтом характер роботи нашої канцелярії є беззаперечною перевагою. У справах франковиків, довіру яких до так званої державної установи вже одного разу було серйозно використано, це має ключове значення. У нашій канцелярії особами, які змістовно ведуть справу клієнта «від А до Я», є ми — адвокати. Ми готуємо змістовну позицію у справі та присутні з клієнтом на судових засіданнях. Із розповідей клієнтів ми знаємо, що у великих структурах, із якими співпрацюють інші франковики, це не є стандартом.

Luiza Słychan: Основним питанням є побудова відносин, заснованих на чесності та довірі, які можна створити лише завдяки особистим зустрічам і розмовам. Такі відносини не виникнуть, якщо клієнт не зможе зв’язатися з юристом, який веде його справу, бо не знає, хто це, або не може до нього дістатися через бар’єр, створений гарячою лінією та загальною електронною скринькою компанії, якій ми доручили ведення своєї справи.

Ви згадали компанію, якій доручили вести справу. Це не те саме, що адвокатська канцелярія?

Luiza Słychan: На жаль, багато позичальників франкових кредитів не співпрацюють безпосередньо з адвокатськими канцеляріями. Вони укладають договори з компаніями, які є посередниками між ними та юристами, що їх представляють. На нашу думку, це дуже невигідна для клієнта ситуація, оскільки такі компанії не несуть такої самої відповідальності, як адвокати. Ми зобов’язані мати страхування цивільної відповідальності на випадок помилки, допущеної під час ведення справи клієнта.

Яка нині ситуація франковиків?

Marcin Zatwarnicki: Червень — безумовно добрий місяць для позичальників франкових кредитів. Це тому, що Суд Європейського Союзу виніс загалом три важливі рішення у справах франковиків.

Чи можете ви коротко про них розповісти?

Перше з них стосується визначення споживача у розумінні права Європейського Союзу. Це важливо, оскільки існує значна група франковиків, які взяли кредити, частково фінансуючи ними свої зобов’язання перед бізнесом. Досі ці позичальники не наважувалися на спроби визнати кредитний договір недійсним, оскільки існували сумніви, чи мають вони статус споживача, а отже, і пов’язаний із цим статусом захист. Суд висловився за широке визначення поняття споживача.

Що це означає?

Luiza Słychan: Захист, гарантований франковикам європейським правом, вимагав, щоб франковик був споживачем — уклав кредитний договір для власних приватних потреб, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю. Наприклад, придбав квартиру для задоволення житлових потреб. Однак ми знаємо випадки, коли позичальник, бажаючи придбати таку квартиру, мусив за допомогою франкового кредиту рефінансувати свої попередні кредитні зобов’язання, і тут могли траплятися, наприклад, невеликі бізнес-кредити або лізинг. Тепер і такий позичальник вважатиметься споживачем, оскільки, як зазначив Суд, мета кредитування, пов’язана з підприємницькою діяльністю позичальника, настільки обмежена, що загалом не є домінуючою. Наприклад, кредит у розмірі 150 000,00 PLN було використано в сумі 130 000,00 PLN для задоволення приватних потреб франковика, а лише 20 000,00 PLN — на мету, пов’язану з його підприємницькою діяльністю.

Наступне рішення стосувалося того, що називають винагородою за користування капіталом. Як Суд Європейського Союзу поставився до цього питання?

Marcin Zatwarnicki: Вимога про винагороду за користування капіталом була своєрідним опудалом франкових банків, покликаним відмовити позичальників франкових кредитів від звернення до суду з вимогою визнати кредитний договір недійсним. Банки казали: «Добре, якщо договір буде визнано недійсним, ми подамо на тебе до суду й вимагатимемо сплати додаткових коштів — винагороди — за те, що ти користувався протягом 20 або 25 років грошима, які ми колись тобі позичили». Часто траплялося, що вимоги банків у цій частині перевищували 100% того, що клієнт отримав у день надання кредиту. Наприклад, якщо у 2008 році позичальник отримав від банку капітал у розмірі 150 000,00 PLN, банк заявляв, що після визнання договору недійсним вимагатиме від такого позичальника повернення як 150 000,00 PLN, так і додаткової винагороди за користування ним у розмірі, наприклад, 200 000,00 PLN.

Чи є ці вимоги обґрунтованими?

Marcin Zatwarnicki: Суд підтвердив те, про що представники позичальників франкових кредитів говорили давно, — звичайно, ні. Суд підтвердив сформовану лінію польської судової практики, яка відхиляє такі вимоги банків. Суд Європейського Союзу постановив, що якщо кредитний договір, укладений споживачем і банком, від самого початку є недійсним через включення до нього несправедливих договірних умов, банк, крім повернення коштів, сплачених на підставі цього договору, та сплати законних відсотків за прострочення від моменту вимоги про оплату, не може вимагати від споживача додаткових виплат. Це означає, що вимога банку про винагороду за користування капіталом є необґрунтованою. Цікаво, що на випадок виникнення описаної ситуації Суд надав споживачам право вимагати додаткових коштів як компенсацію за те, що укладений ними кредитний договір містив недозволені договірні положення.

А третє рішення?

Luiza Słychan: Це рішення стосується можливості призупинення сплати кредитних платежів на час розгляду справи про визнання кредитного договору недійсним. Питання було суперечливим, оскільки в масштабах країни частина судів надавала таке призупинення, наприклад Франковий відділ Окружного суду у Варшаві, а частина відхиляла такі клопотання. Через це Франковий відділ виявився перевантаженим такою кількістю позовів, що були потрібні зміни в законодавстві — тепер позичальник може подати справу про визнання договору недійсним до суду за місцем проживання. Зрештою Суд вирішив це питання та постановив, що суди повинні призупиняти сплату кредитних платежів на період очікування завершення судової справи про визнання франкового кредиту недійсним. Однак Суд зазначив, що таке призупинення має застосовуватися в ситуації, коли позичальник уже повернув банку те, що отримав за кредитним договором, наприклад отримав 150 000,00 PLN і вже повернув банку цю суму. Якщо відсутність призупинення платежів змусить франковика розпочати другу судову справу проти банку про повернення платежів за кредитом, сплачених між початком процесу про визнання договору недійсним і набранням чинності остаточним рішенням у цій справі, Суд зазначив, що не можна ставити споживача в таке становище, оскільки це порушує узгодженість та ефективність європейської системи захисту прав споживачів.

Як відбувається провадження у справі про визнання кредитного договору недійсним?

Marcin Zatwarnicki: Провадження щодо вимог за договором франкового кредиту — це процес, який розтягується в часі. Клієнт передає нам наявну кредитну документацію, а ми безкоштовно її аналізуємо. Потім повідомляємо клієнтові, які вимоги він може пред’явити до банку, у якому взяв кредит, пов’язаний із курсом швейцарського франка. Лише на наступному етапі відбувається підписання договору з нами, ZS Adwokaci. Після цього ми подаємо банку-кредитору претензію, у якій викладаємо вимоги клієнта, а також правові аргументи на їх обґрунтування. Якщо претензія не дасть бажаного результату, лише тоді ми розпочинаємо судове провадження, тобто подаємо позов до суду.

Яка середня тривалість судового провадження?

Luiza Słychan: На жаль, правила немає, але потрібно враховувати, що остаточне рішення у справі можна отримати протягом року від подання позову, однак це може тривати й понад два роки. Багато залежить від процесуальної тактики представника банку, яка часто спрямована на затягування провадження, а також від оперативності суду, що розглядатиме нашу справу. Але пам’ятаймо, що ми боремося за великі гроші, а іноді — за заощадження всього життя, і, думаю, варто почекати та запастися терпінням.

То, можливо, було б краще скористатися мировими угодами, які тепер пропонують банки?

Marcin Zatwarnicki: Це завжди вибір клієнта. Адже не кожен готовий віддати вирішення своєї справи «в руки» суду. Для багатьох позичальників судове провадження є великим стресом. Кожному з них ми надаємо свою підтримку та пораду. Сфера кредитів, пов’язаних із курсом іноземної валюти, є складною, і незалежно від процедури, у межах якої ми захищатимемо свої інтереси, варто мати на своєму боці представника, загартованого в таких справах. Найкраще — досвідченого юриста.