Історія цієї дитини, чиї потреби у стабільності, приналежності до родини батька й матері, безпеці та любові тут ніхто не поважає, починається як багато подібних історій: із заяви до суду.

Заяву про врегулювання контактів із дитиною та обмеження батьківських прав батька подає мама п’ятирічного хлопчика Марзена (ім’я змінено). Марзена хоче, щоб суд дозволив батькові дитини Маріушу (ім’я змінено) зустрічатися із сином Мареком (ім’я змінено) лише шість разів на тиждень (дві суботи на місяць і всі середи після обіду). Марзена також хоче, щоб дитина жила з нею, доки суд не постановить інакше, а також щоб суд обмежив батьківські права батька, тобто залишив матері рішення, пов’язані з вихованням і навчанням дитини.

Марзена знає, що син дуже прив’язаний до дідуся з боку батька, і саме це викликає її занепокоєння та незгоду. Обмеження батьківських прав і контактів із дитиною мають певною мірою змусити батька займатися сином і таким чином обмежити контакти дитини з дідусем. Маленького Марека начебто всі питають, чого він хоче, але ніхто не пристосовується до його висловлених потреб. Потреб, які є простими. Маленький Марек хоче, як і протягом чотирьох років свого життя, мати вільний доступ до всієї родини: мами, тата й дідусів; психологу він чітко говорить, що дуже любить дідуся Миколая (ім’я змінено) і хоче часто з ним бачитися.

Улюблений дідусь

Кожен, хто був улюбленцем дідуся, знає, що це за любов. Вона така сильна, така інтенсивна, що дідусь і онук просто шаленіють одне від одного. Дідусь виконує всі забаганки дитини, але передусім онук має всю його увагу. Для малюка із зайнятими батьками це найважливіше. Він любить дідуся всім серцем і може протестувати, плачучи, коли з ним розлучається.

Дитина разом із мамою та татом до березня 2023 року жила в Bolesławiec. Дідусь Миколай жив у невеликому населеному пункті, розташованому приблизно за 40 хвилин їзди автомобілем від Bolesławiec.

«Дідусь Миколай — написала мама у заяві до суду як докір — кожну вільну хвилину хоче проводити з онуком. Він стверджує, що субота, неділя та святкові дні — це його час для того, щоб забирати онука. Щосуботи приїжджає і вимагає видати дитину. Наказує зібрати дитину незалежно від того, чи маю я щось заплановане з дитиною на цей день. Не хоче їхати, доки я не віддам йому дитину. Тато Марека дозволяє так поводитися своєму батькові. Буває, що Маріуш, коли я на роботі, віддає малолітнього дідусеві без мого відома та згоди. Пан Миколай має дуже великий вплив на онука і сина, а також на інших людей, які перебувають у його оточенні».

Дідусеві Миколаю 54 роки, він чоловік середнього зросту, кремезний, доглянутий. Висловлюється рішуче й чітко, у його поставі неозброєним оком помітні впевненість і надійність. Хоча він відкрито демонструє неприязнь і відсутність сердечності до матері онука, не вживає некультурних слів і навіть готовий об’єктивно оцінювати ситуацію з партнеркою сина. Він також розповідає про спроби розмов, переговорів і порозуміння з молодою мамою. Це чоловік, який переверне небо й землю заради онука. Величезна прив’язаність до дитини помітна в тому, як він говорить про Марека і які історії розповідає.

— Мати телефонувала мені, щоб я приїхав до Bolesławiec і витягнув дитині кліща, — розповідає він одну з історій. — Дитина довіряла лише мені й заспокоювалася тільки зі мною. Коли Марек мав приймати антибіотик, але мати зі своєю матір’ю не могли його дати, я заспокоював дитину телефоном, бо зрештою вони зателефонували мені. Вони хотіли силоміць втиснути йому цей антибіотик і так налякали дитину, що в неї стався напад паніки, — каже дідусь.

З розказаних історій випливає, що дідусь опікувався онуком від самого народження. Проводив із ним кожну вільну хвилину, працюючи протягом тижня. Також організовував поїздки до парків розваг під час канікул і відпусток. На доказ дідусь показує персоналізований календар, який Марзена виготовила й подарувала йому. На фотографіях зафіксовані поїздки дідуся з маленьким Мареком до Świeradów і Szklarska Poręba.

З інформації, отриманої від дідуся, випливає, що він фінансово підтримував сина та маму Марека, допомагав оплачувати оренду квартири в Bolesławiec і частково виплачував кредити, взяті молодими батьками. Також купував Мареку одяг, взуття та іграшки, а ще оплачував поїздки з дитиною під час канікул і відпусток.

Кураторка, направлена судом до будинку дідуся Миколая, де в березні перебував маленький Марек, у звіті про візит записує: «У розмові з малолітнім я встановила, що йому подобається перебувати у бабусь і дідусів. Хлопчик на запитання відповів, що чекає, поки тато повернеться з роботи, хоче бачитися з мамою, але не хоче з нею жити, чого жодним чином не аргументував». Є також запис: «Говорив (хлопчик — прим. ред.), що іграми та набутими навичками завдячує дідусеві. У цих діях малолітній не згадував ні тата, ні маму».

Попри, здавалося б, прихильну до дідуся думку кураторки, суд доручає примусово забрати Марека від дідусів і батька та передати його матері. І відтоді (з кінця березня 2023 року) Марек живе з мамою, а його тато за рішенням суду відвідує його щосереди та забирає по суботах. Тоді Марек бачиться з дідусем Миколаєм.

Батько дитини

У заяві, яку Марзена надсилає до суду, її партнер не описаний як зразковий батько. Жінка звинувачує партнера в тому, що він буває агресивним, регулярно ходить на клубні вечірки, вживає алкоголь. Марзена також підозрює його у вживанні наркотичних речовин. Перед судом Марзена скаржиться, що партнер негативно висловлюється про неї як про матір у присутності дитини. Крім того, жінка стверджує, що, щоб покарати її, партнер забирає сина до дідусів і довго його не повертає. Додатково вона зазначає, що Маріуш не бере участі у витратах на утримання дитини, не платить за дитячий садок, не купує дитині одяг і взуття, відповідні до пори року, не фінансує додаткові заняття чи розваги, у яких бере участь дитина.

Маріуш — високий, худорлявий, доглянутий чоловік за тридцять. М’який у спілкуванні, спокійний. На запитання відповідає по суті. Поруч із батьком видно, що вони не мають схожих темпераментів. Дідусь увесь час ходить, коли розповідає про те, що сталося з їхньою родиною. Його син набагато спокійніший, хоча так само схвильований.

Батько дитини працював відтоді, як Марек з’явився на світ, і тепер також має постійну роботу. Працює позмінно у великій компанії. Чи схожий він на любителя вечірок? Важко сказати. Факт полягає в тому, що він регулярно працює і тримається цієї роботи. Якщо й ходить на вечірки, то це, мабуть, звичайне проведення вільного часу, а не спосіб життя.

— Пам’ятаєш, як мені ще довелося звільнитися з роботи, — звертається він до свого батька, коли лунають звинувачення, що він не цікавиться сином. — І підігріти Мареку молоко в пляшці, бо вона не вміла? — нагадує батькові подію приблизно трирічної давності.

Маріуш по-іншому виявляє свою турботу про дитину. Те, як він це робить, свідчить про відсутність довіри між ним і партнеркою.

— Я встановив приховану камеру, бо коли був на роботі, не міг дізнатися, що відбувається між матір’ю та сином, — пояснює він, коли я питаю, чому таємно записував партнерку. — Приходив додому з роботи, вона була в одній кімнаті й плакала, син — в іншій. Марзена не хотіла пояснювати, що сталося. Тому я вирішив її записувати, — додає Маріуш.

Записи, зроблені прихованою камерою, тепер є доказами у справі. Як каже Марзена на зустрічі, вона їх іще не бачила. Натомість показує SMS-повідомлення, які отримала від Маріуша, коли питала, коли він привезе Марека, бо запізнювався, перебуваючи з хлопчиком у години, встановлені судом. Вражає кількість лайки й образливих слів, які там містяться. SMS, надіслані партнерці, являють собою суцільний потік лайки: «Ти фальшива шм*то, ти к***о». Цей спосіб висловлювання щодо іншої людини неможливо нічим виправдати. На запитання про історію зі звільненням Маріуша з роботи, щоб приготувати молоко для Марека, Марзена відповідає, що нічого такого не пам’ятає. Лише додає, що Маріуш набрав кредитів, у тому числі й на неї, і ці кредити виплачував дідусь Миколай.

Мати — найважливіша

Легко бути дідусем: уже не маєш тієї відповідальності за виховання дитини, яка є у батьків. Щоб поставити себе на місце Марзени, я уявила ситуацію, у якій молода жінка без батьківських компетенцій намагається втілити свої уявлення про те, як бути мамою. Вимоги, які висувають до неї оточення, родина й культура, а також відчуття браку підтримки, якої вона потребує від партнера. Я уявила, що маленька людина з її потребами — це для молодої мами надто багато й надто важко. Допомога, яку отримує мати в догляді за дитиною і яку пропонує закоханий в онука дідусь, спочатку могла бути дуже привабливою, але з часом жінка відчула, що перестає контролювати ситуацію, що батьківство вислизає з її рук, що вже не вона впливає на те, якими принципами керується дитина.

Син обожнює дідуся, повторює те, що говорить дідусь. Для дошкільника життєва філософія дідуся, спосіб поведінки та його правила є непорушними. До того ж цей самий дідусь, м’яко кажучи, не є прихильником молодої матері. Можливо, він не критикує її прямо, але достатньо жестів чи атмосфери. Молода жінка могла сама додумати неприязнь дідуся до себе, а зрештою навіть перебільшити її. В очах матері дідусь міг здаватися впевненішим у вихованні її сина, ніж вона сама. Миколай отримував усю увагу, а дідусеві, як могло здаватися матері, діставалася вся любов дитини, яку мама також хотіла відчувати. А від сина вона отримувала ту частину, з якою важко впоратися: фрустрацію, гнів і критику встановлених нею правил.

Дідусеві не потрібно було ні до чого змушувати онука. Дитина проводила з ним вільний час: вихідні, канікули, відпустки або час, коли хворіла. Коли мама, йдучи на роботу, мала відвезти малюка до дитячого садка, він, як більшість дітей, не співпрацював. Посилався на дідуся, який звільняв його від походу до садка, тож був кращим опікуном, ніж мама. Марзена підтверджує ці здогадки. Каже, що мала враження, ніби з усього батьківства на неї припадають лише труднощі, а їй хотілося б отримувати від нього й задоволення. Природне запитання матері, її претензія: чому цей дідусь не налаштував онука так, щоб дитина розуміла обов’язок ходити до дитячого садка? Чому через дідуся їй доводилося боротися із сином? Чому він не полегшував, а ускладнював її щоденне життя із сином? До того ж партнер, який не ставав на її бік. Як вважає Марзена, батька Марека поведінка його батька не турбувала.

— Маріуш — це така маріонетка, — каже Марзена про партнера. — Що батько скаже, те він і зробить. Я хотіла з ним домовитися. Хотіла, щоб він займався Мареком. Щоб проводив із ним час, а не залишав його батькові. Я й досі хочу, щоб у Марека був батько. Я роблю помилки, я не найкраща мати у світі. Час, коли ми розлучалися, був справді важким. Марек багато наслухався. Тепер, коли ми більше не разом, я живу сама з Мареком, і стало краще. Нам добре. У нас є така традиція: на день народження ми їдемо з Мареком до моря. Немає звичайного святкування дня народження, лише ця поїздка. Марек уже чекає на неї. Він народився влітку. Я взяла на роботі вільний понеділок, щоб мати довгі вихідні. Маріуш не хоче відпускати Марека в суботу, бо суд призначив йому суботи для контактів. Нічого не вдієш, поїду на два дні в неділю. Я пропонувала Маріушу поїхати з нами, взяти окрему кімнату, навіть сказала: якщо хоче, нехай їде з якоюсь дівчиною. Аби тільки був із сином, але він не погодився, — каже Марзена.

Марек — дитина, чиє благо для всіх є найважливішим

Маленький Марек, коли Марзена розмовляла зі мною, грався на ринку Bolesławiec біля фонтану. Задоволений, усміхнений, він був зі своїми іншими дідусем і бабусею (батьками Марзени), які пообіцяли йому морозиво.

Під час розставання батьків і боротьби за його благо він багато плакав, скаржився на біль у животі, мочився вночі, блював, йому було важко розлучатися з дідусем Миколаєм, якого він рідше бачив через його «забезпечення» судом поруч із матір’ю. Він пережив травму, коли поліція забрала його від улюбленого дідуся.

Марзена каже, що на запитання, кого він любить, хлопчик називає всіх членів родини: двох дідусів, двох бабусь, маму й тата.

Що для Марека є «добрим», вирішить суд.

Судові засідання триватимуть. Дорослі, судячи з того, що видно на початку, не так легко відмовляться від боротьби за благо дитини.