Наша Мариська народилася 1805 року й була дівчинкою, жадібною до знань і здатною легко навчатися. Вона не збиралася виходити заміж у 13 років (як Марія з Назарета). Вона хотіла вчитися. Єдиною дорогою для такої дівчини в ті часи був монастир. На щастя, вона походила із заможної родини, і з описів випливає, що її батько був відкритий до її прагнення здобувати знання. Вступ до монастиря дозволив їй здійснити мрії про навчання та викладання іншим жінкам.
Мариська відкрила понад сімдесят спільнот (в Італії, Англії та Німеччині), і в кожній із них навчала жінок. Вона також виступала в церкві, хоча така практика була суворо заборонена жінкам.
Бути жінкою в ті часи було дуже складно. Загальноєвропейською нормою була юридична залежність дружини від чоловіка, неможливість вільно розпоряджатися своїм майном і нерівність батьківських прав. До 1863 року «слабка» стать не мала доступу до французьких університетів (Швейцарія, Англія та Німеччина допустили жінок відповідно 1864, 1869 та 1908 року). Противники освітніх реформ побоювалися морального занепаду молодих жінок, порушення сімейного життя і, як наслідок, розкладу суспільства.
Карл Дарвін наприкінці XIX століття так описував чоловіків у порівнянні з жінками:
(...) кращі, ніж жінка, результати в усьому, за що він береться, — чи йдеться про завдання, що вимагають глибокого обмірковування, міркування, уяви, чи лише використання органів чуття та рук, — що зрештою зробило його особиною, краще розвиненою, ніж жінка.
C. Darwin, The Descent of Man and Selection in Relation to Sex, New York 1900, с. 586–587
Чезаре Ломброзо, італійський винахідник кримінальної антропології, додавав свої «мудрості» про жінок:
Толерантність до фізичного болю є залишком від нижчих видів тварин, яким доводилося давати раду з втраченим фрагментом тіла. Ця риса трапляється серед нижчих класів людей, нижчих соціальних класів, жінок і дітей.
C. Lombroso, G. Ferrero, The Female Offender, New York 1897, с. 98, [cyt. za:] S. J. Gould, Ontogeny and Phylogeny, Cambridge 1977, с. 23.
Підсумовуючи: бути жінкою в XIX столітті, яка хоче здобувати освіту, — якщо говорити прямо, це означало «мати п****».
Марисьці було дуже важко. Повірте. В одному з листів вона описала цікаву історію, пов’язану із забороною звертатися до вірян лише тому, що вона була жінкою. Канонік наказав їй мовчати під час однієї з промов. Вона покірно замовкла, але слова священника її розсмішили. Вона не прийняла того, що це заборонено. Вважала, що обидві статі рівні й має значення лише те, що вона говорить, а не те, що вона не чоловік. Тож вона замовкла й чекала, а люди самі попросили її продовжити проповідь, тому канонік, змушений вимогою вірян, дозволив їй виступити.
Її катехизи приваблювали багатьох людей, а чоловіки — переважно пастухи, яким тогочасні звичаї не дозволяли брати участь в організованих нею зустрічах, — слухали її потай. З часом вона стала великою й відомою проповідницею, яку цінували прості та освічені люди.
Мариська засновувала школи для дівчат у часи, коли «найсильніші» чоловічі уми її епохи вважали, що навчання дівчат прямо веде до… безпліддя. Едвард Кларк, викладач Гарвардської медичної школи, проголосив принцип збереження енергії головною причиною не допускати жінок до освітнього процесу:
Система ніколи не виконає дві речі добре одночасно. Так, перетравлення обіду змушує шлунок працювати, що тимчасово послаблює роботу мозку. Отже, дівчина-підліток мусить пожертвувати роботою розуму на користь репродуктивних функцій, для яких вона створена. Якщо природа призначила їй таке енерговитратне завдання, легко зрозуміти, що для шкільних занять їй залишалося небагато.
Тому Мариська, яка навчала дівчат, заслуговує на повагу. Її до сліз смішило, як чоловік у рясі наказував їй мовчати, коли вона говорить.
Справді, дівчата, у нас дуже класна покровителька. Мариська мала силу. І за це ми її любимо!
