Хоча для дерев він є смертельною загрозою, спричиняючи хворобу, яку називають бурою гниллю деревини, і доводячи дерево до загибелі, для людей це смачний їстівний гриб. Однак перед уживанням його потрібно піддати термічній обробці (варити 15–20 хвилин, після чого злити воду, у якій він варився). Лише після цього можна братися за приготування сірчаного жовтяка. Із грибка можна зробити котлету, «флячки», а також замаринувати його.
Однак слід підкреслити, що для споживання придатні лише молоді екземпляри, м’які на дотик і насиченого кольору (такі, як на фотографіях). Коли гриб старіє, він стає блідішим, твердим і волокнистим, через що втрачає смак.
Де і коли шукати сірчані жовтяки?
Гриби з’являються переважно на стовбурах, пнях і колодах листяних дерев (наприклад, дуба та верби) у травні й червні. Їх можна зустріти в парках (у центрах міст) і біля жвавих доріг. Ми не радимо збирати жовтяки, що ростуть на тисах і робініях, оскільки ці дерева отруйні.
Своєю назвою жовтяки завдячують кольору та запаху. Запах сірки особливо відчувається під час відварювання гриба. М’якуш гриба нагадує м’ясо птиці, тому його називають лісовою куркою.
Коли жовтяки молоді, вони мають насичений жовтий або помаранчевий колір — саме тоді їх найкраще збирати для споживання. Звичайно, ми також не радимо збирати ці гриби в місцях, де вони можуть бути забруднені (наприклад, біля жвавих доріг).
