Grzegorz Roman — молодий чоловік, який щойно здійснив свою мрію. Він надав їй форми й поділився нею з іншими. Поставив власну адаптацію п’єси про гурманів і насолоди за столом — «Фізіологію смаку». Дебютував у Bolesławcu, адже це його місто.
Він є режисером своєї першої постановки. Ніколи не мав драматургічних схильностей, а з польської мови отримував середні оцінки, але після прочитання книжки Brillat-Savarina його осяяло. — Під час перегляду вистави в Teatrze Współczesnym у певний момент у мене виникла візуалізація, — розповідає Grzegorz про ідею постановки п’єси. — Я побачив у деталях усі сцени й почув музику. Я точно знав, як маю зробити адаптацію «Фізіології смаку». Цей текст уперше представили в Польщі. А перша думка про створення цієї п’єси виникла під час моєї подорожі до Парижа. Я був натхнений духом цього фантастичного міста.
«Фізіологія смаку» в режисурі Grzegorz Roman — це історія про звану вечерю. Державний радник влаштовує вечерю, але в останню мить мусить поїхати. Він вирушає на аудієнцію до короля. Гості вже сидять за столом. Ніхто не подає вечерю, бо немає господаря. Запрошені чекають на його повернення й починають розмовляти на теми, пов’язані з кулінарним мистецтвом.
— Це мала бути надзвичайно елегантна вечеря, — продовжує розповідь Grzegorz. — Державний радник запросив на неї заможних людей. Тому мені, по-перше, була потрібна хороша театральна сцена та відповідні костюми. Я не зробив цього в Concordia, а обрав кінетеатр Forum BOK-MCC, бо цей простір найбільше мені підходив. Сценографія Barbary Bednarowicz ідеально передала настрій вистави. Я прихильник класичного театру й вважаю, що кожен реквізит на сцені має бути задіяний. Я також використав оксамит у костюмах акторів, адже він підкреслив вишуканість званої вечері. Хочу також відзначити чудову музику, написану для вистави Julię Niewar. Я надзвичайно вдячний Juleczka за ці композиції.
Grzegorz Roman був також задоволений грою своїх акторів, перед якими поставив високу планку. — Мої актори, хоча й аматори (це було чути з їхньої дикції), чудово впоралися із завданням, — хвалить Roman. — Daria Ławniczak чудово входила в роль. А це дуже складне завдання. Вона була кокеткою, простою сільською бабою, яка кричить про рибу, стервою в ресторані та скромною жіночкою, що просить підтримки для бідних. Ми багато часу присвятили навчанню входження у свою роль, і Daria чудово впоралася.
Актори-гісті розмовляли про страви, які Grzegorz обрав на власний смак. — Я обирав страви відповідно до свого смаку, але також враховував уподобання польського глядача, — каже Roman. — На вечері говорили про суп, курку та рибу. В оригінальному тексті це був тюрбо, але я замінив його на більш відому у нас щуку. До меню я також додав голуба (хоча в оригіналі йдеться про польову курку). Цей вибір продиктували мені спогади з дитинства. Голубів розводив мій дідусь. Із дому дідуся й бабусі я також запам’ятав інтенсивний запах кави та м’яти, яку дідусь заварював вечорами, коли всі поверталися додому після осіннього прибирання саду.
— Найцікавішою ідеєю було заінтригувати глядача запахами, — додає Grzegorz. — У певний момент зі сцени почали поширюватися запахи. Я досягнув бажаного ефекту. Здивовані глядачі почали замислюватися, чи справді відчувають запах, чи їм лише здається, коли вони чують зі сцени апетитні описи страв.
— Я живу, щоб їсти, — усміхається Grzegorz. — Це мій девіз. Хоча хочу доповнити його поясненням. Кожне задоволення, якщо ним зловживати, починає набридати. Тому не потрібно весь тиждень їсти делікатеси. Але час від часу варто влаштовувати собі чуттєво-гастрономічне свято.
Grzegorz Roman повністю погоджується з визначенням гурманства, запропонованим автором «Фізіології смаку»: «Гурманство є ворогом зловживання: ненажера і п’яниця втрачають контроль над собою. Гурманство — це пристрасна, осмислена та закріплена звичкою схильність надавати перевагу речам, які тішать смак».
На виставу прийшов повний зал глядачів. Grzegorz Roman, показуючи п’єсу у своєму рідному місті, наголошував, що чудово почувається в Bolesławcu і завжди сюди повертається. І хоча професійно він пов’язаний із Wrocławiem, надалі опікуватиметься Concordia, діяльність якої започаткував.
— У мене є нові ідеї, є проєкти, — розповідає він про свої плани. — Concordia була створена й розвивається завдяки людям, які там працюють. Я хочу організовувати культурне життя в Bolesławcu і неодмінно повертатимуся сюди.
Grzegorz Roman — народився 1988 року в Bolesławcu. Засновник Galerii Concordia у Bolesławcu. Випускник Szkoły Muzycznej I stopnia у Bolesławcu (акордеон), а також Animacji Społeczności Lokalnych у Wrocławiu (2009). Лауреат європейської відзнаки для культурних аніматорів імені Heleny Radlińskiej, відзначений на оглядах аматорських театрів — Bombard 2005 і ThePlayCity 2007. Брав участь у читаннях у межах діяльності фонду Centrala 71 у Wrocławiu: «Фізіологія смаку», реж. Justyna Kowalska; «Отче наш», реж. Katarzyna Baraniecka, а також «Друг», реж. Bartosz Potoczny.
(інформація Grażyna Hanaf)