12 жовтня на вул. Бартоша Гловацького в Болеславці урочисто назвали Сквер Трояндовий імені Stefanii Tajcher та відкрили пам’ятну табличку, присвячену першій болеславецькій учительці.
Міські посадовці:
Stefania Tajcher — учителька в «смугастому одязі», яка любила дітей і дбала про їхню освіту. Вона подарувала болеславецьким дітям скарб освіти.
Церемонію вшанування Stefanii Tajcher розпочав президент Болеславця Piotr Roman, який віддав шану першій болеславецькій учительці, а також нагадав про початки освіти в місті після Другої світової війни та подякував за ідею вшанувати болеславецьких учителів — піонерів і організаторів освіти в 1945–47 роках, яка виникла в Болеславецькій раді сеньйорів.
Нагадаємо. У травні ми повідомляли, що Міська рада Болеславця ухвалила постанову «щодо надання назви скверу на території міста Болеславець». За проголосували 17 депутатів.
Раніше Болеславецька рада сеньйорів звернулася до президента Piotra Romana із проханням назвати частину міських плантацій на вулиці Гловацького «Сквером Трояндовим імені Stefanii Tajcher». В обґрунтуванні цього документа було написано:
(…) Stefania Tajcher прибула до Болеславця 7 вересня 1945 року в табірному «смугастому одязі». Місто було зруйноване. Не було ні шкіл, ні шкільної адміністрації. Stefania Tajcher почала працювати в Повітовому старостві, мріючи найближчим часом організувати польську школу. З цією думкою вона особисто вирушила до органів освіти в Легниці, де отримала підтримку від Mariana Dziubińskiego.
Після повернення, отримавши відповідне доручення, вона негайно взялася за піонерську організацію школи. Її метою було організувати школу для дітей польських родин, які прибували до Болеславця транспортами репатріантів і переселенців. Після педагогічної ради за участю Stefanii Tajcher, Mariana Dziubińskiego та Eugenii Trzaskowskiej (згодом Trzaskowskiej-Mazur) вирішили розпочати навчальний рік 1 жовтня 1945 року.
Зі спогадів Eugenii Trzaskowskiej-Mazur: «Пані Tajcherówna на зворотному боці довоєнних німецьких бланків написала оголошення про набір до школи й приклеїла його на стовпі біля школи (колишньої німецької на вул. Комуни Паризької, 6), а також біля ратуші».
У руїнах будинків вона шукала обладнання, меблі та матеріали, придатні для облаштування шкільного класу, і привозила їх на візку. Так її запам’ятали мешканці. Учителька в «смугастому одязі», яка любила дітей і дбала про їхню освіту.
Ще того самого року, побачивши величезну потребу, після Різдва 1945 року Stefania Tajcher разом із Marianem Dziubińskim (який уже переїхав до Болеславця і став першим повоєнним шкільним інспектором) відкрили перший клас загальноосвітнього ліцею — так розпочалася історія I LO.
Stefania Tajcher стала першою директоркою створеної початкової школи № 1 у 1945/1946 навчальному році. Вона також викладала німецьку мову в так званій одинадцятирічці (будівлі I LO). Stefania Tajcher так написала у своєму щоденнику під датою 8 X 1945 року: «1 X 1945 року відбулися урочисте богослужіння та відкриття першої школи в Болеславці. І так день 1 жовтня 1945 року буде записаний у Болеславці золотими літерами, адже після понад 600 років на П’ястівських землях постала школа в польському граді Болеславці». «Золотими літерами» була записана історія болеславецької освіти, але також назавжди «золотими літерами» було записане ім’я Stefanii Tajcher.
Що ви про це думаєте? Запрошуємо до дискусії.
Покійний Paweł Śliwko про Stefanii Tajcher: https://pawelsliwko.blogspot.com/2015/07/wielka-misja-stefanii-tajcher.html.
Дивіться також запис із щоденника Stefanii Tajcher: https://istotne.pl/boleslawiec/wiadomosc/ovS/z-pamietnika-stefanii-tajcher.