Є меморіальна таблиця на честь Стефанії Тайхер, першої повоєнної вчительки й організаторки освіти в Болеславці. Її встановили на... сквері ім. Стефанії Тайхер (поблизу Міської публічної бібліотеки — Центру знань). Офіційне відкриття невдовзі.

Нагадаємо. У травні ми повідомляли, що Рада міста Болеславець ухвалила постанову «про надання назви скверу на території міста Болеславець». 17 депутатів проголосували за.

Раніше Болеславецька рада старійшин звернулася до президента Пйотра Романа з проханням назвати частину міських плантацій на вулиці Гловацького «Трояндовим сквером ім. Стефанії Тайхер». В обґрунтуванні цього документа написано:

(…) Стефанія Тайхер прибула до Болеславця 7 вересня 1945 року в табірній «смугастій робі». Місто було зруйноване. Не було ані шкіл, ані шкільної адміністрації. Стефанія Тайхер розпочала професійну роботу в Повітовому старостві, мріючи найближчим часом організувати польську школу. З цією думкою вона особисто вирушила до органів освіти в Легниці, де отримала підтримку від Маріана Дзюбінського.

Після повернення, отримавши розпорядження, вона негайно взялася за піонерську організацію школи. Її метою було організувати школу для дітей польських родин, які прибували до Болеславця транспортами репатріантів і переселенців. Після проведеної педагогічної ради за участю Стефанії Тайхер, Маріана Дзюбінського та Євгенії Тшасковської (пізнішої Тшасковської-Мазур) вирішили розпочати навчальний рік 1 жовтня 1945 року.

Зі спогадів Євгенії Тшасковської-Мазур: «Пані Тайхерівна на зворотному боці довоєнних німецьких бланків написала оголошення про запис до школи й приклеїла його на стовпі біля школи (колишньої німецької на вул. Комуни Паризької, 6), а також біля ратуші».

Серед руїн будинків вона шукала обладнання, меблі, матеріали, потрібні для облаштування шкільного класу, і звозила їх візком. Саме так її запам’ятали мешканці. Вчителька у «смугастій робі», яка любила дітей і дбала про їхню освіту.

Ще того самого року, побачивши величезну потребу, у період після Різдва 1945 року Стефанія Тайхер разом із Маріаном Дзюбінським (який уже переїхав до Болеславця й став першим повоєнним шкільним інспектором) відкрили перший клас загальноосвітнього ліцею — так було започатковано I LO.

Стефанія Тайхер стала першою керівницею створеної початкової школи № 1 у 1945/1946 навчальному році. Вона також викладала німецьку мову в так званій одинадцятирічці (будівлі I LO). У своєму щоденнику Стефанія Тайхер написала під датою 8 X 1945 року: «1 X 1945 року відбулося урочисте богослужіння й відкриття першої школи в Болеславці. І так день 1 жовтня 1945 року буде записаний у Болеславці золотими літерами, адже через понад 600 років на П’ястівських землях постала школа в польському граді Болеславці». «Золотими літерами» було записано історію болеславецької освіти, але також назавжди «золотими літерами» було записано прізвище Стефанії Тайхер.

А що ви про це думаєте? Запрошуємо до дискусії.

Покійний Павел Слівко про Стефанію Тайхер: https://pawelsliwko.blogspot.com/2015/07/wielka-misja-stefanii-tajcher.html.

Дивіться також запис зі щоденника Стефанії Тайхер: https://istotne.pl/boleslawiec/wiadomosc/ovS/z-pamietnika-stefanii-tajcher.