Великий парафіяльний фестиваль на Orzeszkowej профінансували люди. Вони пожертвували призи, спекли пироги, виступили на сцені й за все заплатили, дивлячись арабський танець родючості, який у Голлівуді кінематографісти перетворили на еротичний танець, а ліва Європа вважає його проявом визволення та самоприйняття жінок. На все це із зображення на сцені дивився Ісус.
Збирати гроші на костел із парафіян у Польщі стає дедалі важче. Передусім люди ледве дихають через інфляцію та після підвищення цін на електроенергію, газ і пальне. Тому костел так зблизився з партією влади. Легше отримати гроші від держави, і це гарантовані кошти, а громадяни не можуть протестувати.
Стягнення десятини з людей на костел у XXI столітті — це, однак, досягнення, за яке належать гучні оплески. Саме для цього і служить фестиваль. Повністю профінансований парафіянами та благодійниками. На фестивалі гроші витрачають ті самі парафіяни. Усе йде до кишені відомо кого... (має бути на костел).
Радник Molak за свої заслуги має популярність, голоси на виборах і, мабуть, шанси отримати вакансію в державній компанії. У нас уже був такий радник, який зробив кар’єру на підтримці костелу біля Замкової площі. Ми стежили за його процесом у справі про знущання з працівниці. Радник Molak поки що лише тримається на плаву як сателіт PiS, бо мешканці Bolesławiec уже кілька десятиліть не хотіли бути такими імпульсивними, щоб змінити мера на одноклубного знайомого радника.
Коли читач надіслав нам фотографію з парафіяльного фестивалю й запитав, чи танець живота випадково не є арабським танцем, а також припустив, що цей арабський танець якось не узгоджується з Ісусом на зображенні, яке повісили на сцені, ми можемо відповісти йому, що справа не в цьому. Однак можемо привітати його зі спостережливістю. Парафіян треба було чимось привабити, щоб вони були щедрими й у якийсь спосіб компенсували збитки, яких пандемія та закриття костелів завдали священникам. Треба ж за щось жити й за щось заправляти автомобіль. А читання однієї книги, навіть священної, та повторення формул і ритуалів сім днів на місяць самі собою не є продуктивними. Навіть ворожки беруть плату за розкладання таро чи погляд у скляну кулю.
Призи, їжа та привабливі танцівниці, зрозуміло, приваблять натовпи, а разом із натовпом — і гаманці. Те, що танець живота стереотипно сприймають як еротичний танець, який має розпалювати почуття, і жодному гетеросексуальному чоловікові цього не треба доводити, якось проковтнуть. Аби тільки Ісусові не вклали до рук шестиколірний прапор. Бо саме в образ цього прапора систематичною працею костел у Польщі вклав усе те, що присутнє в еротичному танці жінок із оголеним животом: нескуту сексуальність, чуттєвість і захоплення тілом іншої людини. Однак ворожість і презирство до райдужного прапора костел прищепив своїм вірним для того, щоб створити собі альтернативу стягнення десятини. Коли вірні вже не захочуть платити костелу, відвідуючи великі фестивалі, то, можливо, платитимуть, щоб їх захистили від райдужної зарази.