Нижче публікуємо допис психологині Вікторії Сребницької з її профілю у Facebook Stając się sobą:
"Люди, які опинилися під твоїм дахом, пережили травму. Вони можуть поводитися інакше, ніж у мирний час. Можуть бути замкнутими, небагатослівними або, навпаки, надмірно відвертими, а навіть ірраціональними чи вимогливими.
Не сприймай це як невдячність чи бездушність.
Їхні запитання або поведінка можуть бути для тебе трохи незрозумілими й навіть здаватися абсурдними. Дівчина, яку ми прийняли, розпитувала про губки для миття посуду. Коли вона побачила, що на кип’яченій воді осідає накип, то була у відчаї. Вона плакала й питала, чи можна на такій воді приготувати кашу для дитини.
Не став зайвих запитань. Твої гості психічно драматично перевантажені. Вони можуть бути не в змозі думати про майбутнє чи повсякденні справи. Наша дівчина не могла сказати, чого потребує, яку їжу купити її дитині, чи має одяг для себе та малюка.
Іноді доведеться спробувати поставити себе на їхнє місце: що мені було б потрібно в такій ситуації. Цим людям це не під силу.
Більше слухай, менше запитуй. Дехто може хотіти говорити про війну, але інші діють так, що замість війни говорять про відпустку чи інші хороші речі. Це психологічний механізм! Іноді перелякана людина взагалі не справляє враження наляканої.
Слухай, слухай, слухай. Твої гості будуть тобі вдячні й пам’ятатимуть про цю підтримку все життя. Навіть якщо зараз вони цього не показують."