Працівники Німецького табору примусової праці у Wizau (Łąka), які будували мідеплавильний завод, були голодними, виснаженими й позбавленими будь-якої медичної допомоги. Вони працювали понад свої сили. Серед них була й вагітна жінка, чиї ім’я та прізвище сьогодні невідомі.
Історію її драматичних пологів записано у спогадах Edward Horoszkiewicz «Замордоване дитинство». Про книгу свідка воєнних часів у Bolesławiec Zdzisław Abramowicz написав у тринадцятому «Річнику Болеславецькому».
Це сталося наприкінці війни, коли вирішувалася доля гітлерівської Німеччини. Вагітна жінка, про яку згадує Edward Horoszkiewicz, лежала в брудному бараці для працівниць, страждаючи від болю. Починалися пологи. До жінки прийшов комендант табору, який запам’ятався всім як чоловік середнього віку з пов’язкою на оці. Lagerführer, почувши крики жінки, яка страждала, і розуміючи, що могутність Третього Рейху незабаром може скінчитися, вирішив викликати фахову допомогу. Примусові працівниці не звикли до таких реакцій на свої страждання, тому здивувалися, коли за вагітною приїхала машина й забрала її до лікарні в Bolesławiec. У лікарні народилася дівчинка, якій дали ім’я Halinka. Ім’я Halina означає сяйво, ясність і факел.
Радість матері від щасливих пологів тривала недовго, адже одразу після народження дитини її знову відправили до барака разом із новонародженою. Через бруд і відсутність гігієни виникла інфекція, і мати була на межі смерті. Додатково на її тілі з’явився нарив. До жінки викликали німкеню з сусіднього села; свідки пам’ятають, що її називали фельдшером. Німкеня, мабуть, була достатньо вправною, адже непритомна мати прийшла до тями.
Після визволення всі робітники та робітниці забрали своїх дітей і залишили табір. Вони дійшли до Ścinawa, і там почалося жіноче пекло. Ґвалтівники з Червоної армії напали на одну з уже вільних робітниць і неодноразово скривдили її. Ми не знаємо, чи була це мама Halinki. Інші жінки вимазали собі обличчя сажею, щоб зробити себе потворними, а дітей змусили плакати. Кажуть, це врятувало їх від зґвалтувань.