Перед концертом кожного глядача поінформували про обов’язкове вимкнення мобільних телефонів і заборону записувати та фотографувати артиста. Команда культурного центру хвилювалася. Зірка приїхала до міста й висунула жорсткі умови. У повітрі витала невпевненість — і не та, відома з пісні Marka Grechuty. Подейкували, що Michał Bajor переривав концерти, якщо був незадоволений технічним обслуговуванням сцени.
Зала була повною. Чекали, щоб зачинити двері. Під час концерту не можна було впускати тих, хто запізнився. На сцені розташувалися музиканти, які акомпанували артисту. Мить тиші, світло згасло — і на сцену вийшов Michał Bajor, який «між жаром слів і тінню цих слів» співав про кохання. І в ту мить, коли пролунали слова першого твору: «Коли тебе не бачу, не зітхаю, не плачу», публіка була повністю зачарована. Перше зачарування очей перетворилося на перший трепет серця. А під час пісні «Samba przed rozstaniem» усі вже знали, що піддалися чарам ексцентричного артиста. Це кохання було коротким, але прекрасним — як концерт Michała Bajora.
Артист виконував складний репертуар. Кожен із текстів двох поетів — Marka Grechuty та Jonasza Kofty — це окремий світ. Це не звичайні, вправно написані твори. Кожна пісня розповідає про одне життя. З анекдотів, якими Bajor частував публіку, випливало, що Kofta почувався художником, який не писав пісень, а малював картини зі слів. А кожне почуття, описане Koftą та Grechutą, артист проспівав. Йшлося про складні розставання, кохання до кінця життя, осяяння й флірт, а також про велику загадку — кохання до іншої людини. Людини близької та непізнаної (Kofta чудово описав свою дружину в пісні «Jej portret»: «Насправді, яка ти, ніхто не знає, і мені зовсім не потрібна ця правда»). Але було також про кохання гротескно й весело, як у пісні «Serce mnie pęka». Під такт монументального полонезу Ogińskiego артист зізнався: «кожне кохання має кінець, я йду на автостанцію PKS».
Наприкінці концерту сталася також приємна для глядачів історія. Перед першим виходом на біс якась пані вигукнула із зали, що хоче почути власний твір Bajora. Артист спочатку ввічливо пояснив, що не може цього зробити, і перепросив. Але коли вийшов на другий біс, піддався глядачам і поступився. Він заспівав свій давній текст «Popołudnie», написаний для нього Jonaszem Koftą. І розповів історію створення пісні. Текст виник у варшавському ресторані. Kofta та Korcz сиділи за столиком. Jonasz сказав, що має текст для Michała Bajora, але Korcz мусить пригостити його напоєм. Випивши його, він зажадав другого й відправив Korcza до кіоску по зошит на 16 аркушів і ручку. А потім просто з голови за кав’ярневим столиком написав один із найпрекрасніших текстів про зраду й про те, що кохання іноді трапляється не з нами, а з іншими, дорогими нам людьми. І тоді треба пам’ятати, що між кожною миттю смутку та радості кружляє муза добробуту… а також що важливі лише ті дні, яких ми ще не знаємо, — як прекрасно проспівав Michał Bajor на винятковому концерті в кінотеатрі Forum.
(інформація Grażyna Hanaf, фото www.michalbajor.pl)