Каміль Барчик: чи запанує Польський лад у лікарні в Болеславці?

Повітова лікарня в Болеславці під час пандемії стала дуже важливим медичним закладом у Польщі. Її хвалять і відвідують найважливіші політики правлячої партії. У квітні лікарню відвідав прем’єр-міністр Матеуш Моравецький. Запитаємо директора, як проходив цей закритий для громадськості візит. А також як директор лікарні оцінює Польський лад і пропозиції, що стосуються системи охорони здоров’я.

Текстовий запис інтерв’ю з директором Камілом Барчиком

Гражина Ханаф: – Доброго дня, пані та панове, сьогодні нашим гостем є Каміль Барчик, директор лікарні в Болеславці. Доброго дня, пане Каміл.

Каміль Барчик: – Доброго дня вам і всім присутнім.

Почнемо з гарячої теми. Чи медсестри в лікарні Болеславця залишили робочі місця біля ліжок або планують це зробити?

Ні. Щодо нашої команди медсестер, наразі немає жодних сигналів, що вони мають залишити робочі місця біля ліжок. Це загальнопольський страйк, організований у 40 медичних закладах по всій країні. Це організована акція, у межах якої медичне середовище вимагає впорядкувати питання оплати праці в системі охорони здоров’я, а також звернути увагу на нестачу кадрів у цій сфері.

Саме так, пане Каміл, а наші медсестри добре заробляють? Заробляють більше, ніж священники в лікарні Болеславця? Нам вдалося знайти лише дані на wynagrodzenia.pl. З них випливає, що медсестра заробляє 27 злотих брутто за годину, а старша медсестра — 33,5 злотих за годину. А з розрахунків, скільки заробляють священники, які працюють у лікарні, виходить 53 злотих за годину. То як у нас із зарплатами?

Щодо зарплат у лікарні Болеславця, думаю, що вони, можливо, трохи привабливіші, ніж в інших медичних закладах, але проблема оплати праці в усій системі стосується не лише медсестер, а й парамедиків, техніків, діагностів, санітарок та всього персоналу, який бере участь у лікуванні пацієнта. Вона систематично зростає, іноді непропорційно до зростання середньої зарплати брутто в системі. І тут знову постає проблема нестачі кадрів: ці люди просто вже втомилися, не справляються, бо працюють за двох або за трьох. Це дуже велика проблема, і зарплати мають суттєво зростати. Це залежить від того, що дає нам система, тобто система страхування, Національний фонд здоров’я, який платить лікарні, а лікарня цими коштами розпоряджається. Насправді структура зарплат дуже, дуже різна.

Я розумію, але якщо зовсім просто: вони заробляють більше, ніж священник, чи ні?

Є медсестри, які заробляють більше, ніж у цьому прикладі, і є такі, що заробляють менше, тому однозначно визначити це неможливо.

Але ви також погоджуєтеся, що вони повинні заробляти більше і що в цій професії їх має бути більше? Адже жахливо чути, що середній вік медсестри — 63 роки, тоді як середня тривалість життя жінок у Польщі — 80 років. Ви справді погоджуєтеся, що жінки, які працюють у цій професії, настільки виснажені?

Насправді всі, хто працює в системі охорони здоров’я. І лікарі, адже середній вік у деяких лікарських спеціалізаціях дуже близький до того, про який ви сказали, і медсестри. У парамедиків середній вік, безперечно, нижчий, оскільки це відносно молода професія. Але насправді нестача кадрів у системі охорони здоров’я призводить до того, що всі змушені працювати за двох, трьох, чотирьох осіб. Нам важко це уявити, але якщо людина працює 400 годин на місяць або навіть більше в системі охорони здоров’я — в одній, другій, третій, п’ятій лікарні, — то, мабуть, щось не так. Це ненормальна ситуація. А виходить, що, по-перше, таким чином забезпечуються потреби цих закладів, а по-друге, така людина, мабуть, отримує задовільну зарплату. Так не повинно бути, бо тоді трапляються помилки.

Саме так, адже медсестри теж наголошують: ті, хто має більші доходи, заробляють більше не на ставці, а просто беруть більше роботи. А у вас є кадрові проблеми з медсестрами? Ви прийняли б їх більше?

Безумовно. Лікарня в Болеславці в цьому сенсі не є якимось винятком, і кадрова проблема медсестер стосується також нас. Нам справді доводиться дуже активно шукати й набирати медсестер із різних районів Нижньої Сілезії та Любуського воєводства. Дівчата приїжджають до нас, щоб рятувати графіки й бути поруч із пацієнтами. Нам вдається це організовувати. Сподіваюся, що людей приваблює не лише зарплата. Думаю, нині не тільки оплата праці визначає, чи хоче хтось працювати в певному місці, а й атмосфера, можливості розвитку, інвестиції, обладнання та результати лікування. Це дуже важливі елементи, які дають змогу забезпечити гідні умови праці.

Про престиж лікарні ми ще поговоримо, але це пов’язано зі страйком медсестер і змінами в системі охорони здоров’я в межах Польського ладу. Хотіла запитати, чи очікуєте ви змін, які «Право і справедливість» обіцяє в Польському ладі? Яких саме найбільше?

Розумію, що ви маєте на увазі Польський лад і, мабуть, його перший пріоритет — охорону здоров’я.

Більше грошей, збільшення штату — усі ці обіцяні речі.

Перед нами справді запланована реформа охорони здоров’я. Нині тривають дебати, уже публікуються документи щодо цієї реформи. Її планували в різних напрямках. Державні установи — воєвода або навіть Маршалківське управління — мали, наприклад, перебрати повітові лікарні. Це була перша концепція. Друга передбачала загальнодержавну централізацію. Третя — створення агентств, реструктуризацію та наголос на якості лікування пацієнта. Схоже, що третя концепція є компромісом між тим, чого хочуть досягти, і одночасним пріоритетом пацієнта. У нинішній системі пацієнт не завжди справді стоїть на першому місці. І передусім ідеться про якість лікування. Запропонована реформа дуже сильно наголошуватиме на якості лікування та обслуговування пацієнта. Це взагалі новинка для системи, адже раніше ніхто в системі охорони здоров’я не оцінював і не враховував результати лікування та якість обслуговування пацієнта.

Пане Каміл, наведіть якийсь приклад того, що якість лікування пацієнта досі не була на першому місці?

Передусім усі лікарні фактично розраховуються за ліжко-днями: що довше пацієнт лежить, то теоретично вигідніше це має бути для лікарні. А якість лікування визначається короткою тривалістю госпіталізації.

Я правильно розумію, що тепер гроші йтимуть за вилікуваним пацієнтом, а не за тим, хто просто лежить у вас?

Йдеться саме про результати лікування та комплексне лікування. Пацієнту не можна просто зробити операцію й отримати за неї оплату: лікарня має організувати для нього повну допомогу — амбулаторну, стаціонарну, контрольну амбулаторну та реабілітацію. Тоді лікування пацієнта можна буде оцінювати за комплексними стандартами.

Ви цілком вірите, що все піде в цьому напрямку?

Потрібно почати. Безперечно, за рік усе не зміниться. Кожна реформа потребує часу, бо вона багаторівнева. Починати треба з кадрів: збільшувати людські ресурси та кількість медичних працівників, приймати більше студентів на медичні спеціальності, популяризувати цю професію. Зарплата є важливим чинником, який мотивує вступати на такі спеціальності. Сподіваюся, що через 10 років, коли ми підбиватимемо підсумки, можна буде сказати, чи це було правильним рішенням. Здається, загальні засади — адже поки що це лише загальні засади, без законопроєктів і проєктів постанов — дуже добре продумані. Уже усунуто помилки, допущені в попередні роки, які себе не виправдали.

А пан Матеуш Моравецький, який відвідував нас у квітні, щось розповідав, відкривав якісь таємниці? Чи подивиться він тепер прихильніше на лікарню в Болеславці, бо приїхав сюди?

Сам по собі візит, думаю, не визначає, чи лікарню в Болеславці сприйматимуть краще. Ми самі маємо показати й довести, що лікарня в Болеславці потрібна нашому суспільству, Нижній Сілезії і навіть усій Польщі. Те, що ми показали, є доказом того, що лікарня в Болеславці має функціонувати, що вона є основою системи охорони здоров’я в Нижньосілезькому воєводстві. Наш потенціал, передусім кадровий…

Тобто ви трохи хвалилися перед паном Моравецьким, сподіваючись, що він прихильніше до вас поставиться…

Безумовно! Безумовно, так і треба робити.

У мене таке питання. Там для пана Моравецького ви встановили великий екран. Чия це була ідея і скільки це коштувало? Бо нікого туди не впустили.

Щодо організації візиту, нею займалася канцелярія прем’єр-міністра. Організатор візиту, з огляду на безпеку та обставини довкола неї, розглядав різні варіанти проведення урочистості й заходу. Спочатку візит мав бути відкритим, принаймні відносно відкритим. З міркувань безпеки кількість людей фактично обмежили медичним персоналом. Від лікарні могла бути присутня лише невелика група медпрацівників, яка…

Тобто, якщо я правильно розумію, цей великий екран замовили на випадок, якби прийшли люди й усе-таки можна було зайти?

Так. На урочистість мали запросити численних гостей. З епідеміологічних та інфраструктурних причин усі не помістилися б у модульній лікарні, тому просто неба мали показувати, що відбувається всередині.

Це ініціатива лікарні? Лікарня орендувала цей великий екран? Скільки він коштував?

Не пам’ятаю, але порівняно з усім іншим це була невелика сума.

Мені відомо, що оренда такого екрана на день коштує 5000 злотих. Приблизно стільки це й коштувало?

Скоріше, це були тисячі злотих, але не скажу, чотири, п’ять чи шість тисяч.

А пан Моравецький скористався цим екраном? Хоча б поглянув на нього?

О, не знаю, треба було б його запитати. Втім, наш місцевий журналіст підготував чудовий архівний матеріал. Для цього створили фільм тривалістю понад 10 хвилин, який показував і популяризував створення всього проєкту, будівництво лікарні, як це відбувалося, з якою швидкістю та який вигляд лікарня має всередині. Адже це справді дуже інноваційна лікарня, збудована за такий короткий час і з таким якісним результатом усередині…

Шкода, що ніхто цього не побачив… Я стояла біля паркану й дивилася на людей, які, так би мовити, найбільше загрожували пану Моравецькому. Чи скаржився хтось із пацієнтів, що зазнав шкоди здоров’ю через вигуки людей на вулиці?

Ні, до мене така інформація не доходила. Скоріше це викликало цікавість, а не якісь негативні наслідки для лікування.

А пан Моравецький узагалі заходив до лікарні?

До модульної будівлі й подивитися, як організована її чиста частина, — безумовно. Він був дуже задоволений тим, як усе організовано, який вигляд мають лікарняні палати. Це справді вражає, адже ця лікарня зовсім не схожа на тимчасову лікарню, яку ми бачили на Національному стадіоні чи у Вроцлаві на Ракетовій. Це не ангари, а одно- та двомісні палати з туалетами, створені в дуже комфортних умовах.

Я правильно розумію, що на момент візиту пацієнтів кудись переводили, щоб прем’єр зайшов без них?

Ні. Пріоритетом працівників канцелярії прем’єр-міністра було не порушувати роботу лікарів, медсестер і цілих команд. Для пацієнтів також не мало бути жодних незручностей. Це було головним пріоритетом: пацієнтів не повинні були перевозити в інше місце. Лікарня мала нормально функціонувати, і візит не мав порушити її роботу. Так і було.

Одна пацієнтка скаржилася, що через візит прем’єра отримала обід на дві з половиною години пізніше. Таке можливо?

Скоріше за все, ні. Думаю, ні. Можливо, через якісь інші організаційні причини, наприклад, в іншому відділенні. Мені важко це пояснити — це вже дуже великі деталі, мабуть, не надто істотні.

Для цієї пані вони істотні, тому я й дозволила собі запитати. Останнє питання. Чи не повинні були, на вашу думку, там усе-таки бути староста та мер? Вони дуже допомагали лікарні, щоб вона постала. Чи це не було недоречним?

Звичайно, це було недоречно. І, звичайно, староста та мер мали бути присутні. Як і багато інших людей, які справді допомагають, співпрацюють і підтримують лікарню. Навіть вас, представників місцевих медіа, не було. Але лікарня не була організатором, і нам обґрунтовано представили умови з міркувань безпеки та через ажіотаж довкола візиту, а також через інфраструктурні обставини: співробітники залізничної охорони не змогли б забезпечити безпеку візиту прем’єра, якби він був відкритим. Його логічно дуже обмежили, хоча я надзвичайно шкодую, що всіх вас не запросили. Для мене було дуже важливо, щоб усі побачили не лише прем’єра як одну з найважливіших осіб у державі, а й наші щоденні зусилля та працю заради пацієнтів.

Це було б добре. Найбільше прем’єрові, мабуть, загрожувала та керамічна миска з рисом. Бо там, здається, ніхто особливо не міг йому загрожувати. Але повернімося до справ лікарні. Гектор пише: Чи правда, що лікарня в Болеславці нині є однією з небагатьох ковідних лікарень у Нижній Сілезії, куди звозять пацієнтів з усього воєводства? Як це впливає на безпеку мешканців міста в контексті забезпечення захисту людей, які не хворіють на COVID, а мають інші захворювання?

Щодо епідеміологічної безпеки: справді, у лікарні в Болеславці в інфекційному відділенні, тобто фактично в модульній лікарні, госпіталізують людей із COVID-19. На території Нижньої Сілезії ковідні відділення також працюють у Легниці, Валбжиху та Вроцлаві. Тож ми не єдина лікарня, хоча через потенціал, організований під час пандемії, нас визначили для забезпечення Нижньосілезького воєводства протягом літнього періоду разом із лікарнею на вулиці Кошаровій. Думаю, це зовсім не загрожує безпеці мешканців Болеславецького повіту, оскільки вірус поширюється зовсім інакше. Він передається через безпосередні контакти, а пацієнти ізольовані від оточення.

Думаю, це повна відповідь нашому читачеві. Дякуємо глядачам, що вони з нами. Ви можете ставити питання пану директору, якщо маєте таку потребу. А я повернуся до престижу, бо справді дуже важливо, щоб лікарня розповідала про те, що добре і що змінюється на краще. Такі позитивні новини готують дуже часто. Ми охоче пишемо про все добре, що відбувається в лікарні. Але останнім часом у нас виникла проблема з комунікацією. Коли трапляються якісь помилки, ми не отримуємо від вас жодної інформації. Маємо два такі випадки: перший — поліклініка, де 25 травня раптом виявилося, що всіх записали на 8:30, лікар запізнюється, а потім ще була інформація про лікаря, який нібито висловлював антищепленські погляди. Ми не можемо це перевірити й пишемо про це. Тож спочатку про поліклініку: що там сталося? Чи справді всіх записали на один час?

Справді був день, коли після вихідних довелося прийняти дуже багато пацієнтів у терміновому порядку. І справді був день, коли через ці випадки система просто заблокувалася, через що велика кількість пацієнтів зібралася одночасно. Ми дуже за це перепрошуємо. Тепер ми намагаємося змінити систему реєстрації, щоб водночас не обмежувати кількість пацієнтів, яких приймаємо, адже ця поліклініка дуже важлива, і щоб люди очікували в комфортніших умовах. Це також інвестиційний процес, бо до кінця року ми перенесемо хірургічну поліклініку в іншу будівлю через розширення інфекційного відділення ще на 14 ліжок. Цю поліклініку та інші кабінети доведеться перенести в інше місце лікарні, але ми обов’язково повідомлятимемо про це. Тоді в залі очікування будуть кращі умови, і більша кількість пацієнтів зможе чекати на прийом. Щодо…

Саме так, а щодо цього лікаря-антищепленця — це взагалі було? Ви розмовляли з цим лікарем? Як усе виглядало?

Звичайно, учора я розмовляв із доктором. Ситуація справді мала місце, але, за його словами, ця людина, здається, навіть не була вакцинована. І зміст тієї розмови, мабуть, був іншим. Нам важко це перевірити: тепер це слово проти слова. Наскільки я знаю доктора, він, здається, достатньо чесний і серйозний лікар, до того ж дуже досвідчений — понад рік працював із пацієнтами з COVID у відділенні невідкладної допомоги, — тому він не міг поширювати такі антиковідні теорії. Це суперечило б політиці… Це дуже малоймовірно.

Тоді чому ми не отримуємо такої інформації? Ми багато разів просили, і для нас це було дуже важливо, адже іноді інформація від вас до публікації статті повністю змінює її зміст або суттєво його доповнює. Що сталося з комунікацією?

Мені здається, у нас багато роботи. І, можливо, ви надто чутливо реагуєте на якусь відповідь. Ми, безперечно, відповімо на всі ваші запитання, але для цього потрібен детальний аналіз. Лише вчора я або інші працівники змогли поговорити з конкретною людиною та перевірити певну справу, адже перевірка не відбувається за одну хвилину — вона потребує глибокого аналізу. Просто потрібен відповідний час. Тож ми намагаємося вкладатися у встановлені строки й відповідати на всі листи, звернення та запитання, але потрібен ґрунтовний аналіз, щоб відповідь була правдивою.

Ми не завжди хочемо залучати вас — напевно, є люди, які могли б цим зайнятися…

Абсолютно кожен лист і кожна відповідь мають бути перевірені, адже за кожну відповідь відповідаю я. Тому остаточно відповіді готую не я, але вони мають бути мною авторизовані.

І насамкінець питання від читача: чому люди з направленнями мусять платити за МРТ? Ви так хвалилися цим апаратом — що сталося?

Ми вже багато разів це пояснювали. Ви, здається, теж про це писали: лікарня придбала дуже сучасний апарат за підтримки органів місцевого самоврядування, усіх гмін, міста та повіту. За 3,5 мільйона злотих ми купили надсучасний магнітно-резонансний томограф. Його ввели в експлуатацію в березні минулого року. Від самого початку, фактично з квітня, коли ми його запустили, він працює, бо ми хотіли, щоб апарат був доступний пацієнтам лікарні, а також міг надавати послуги амбулаторним пацієнтам. Але лікарня не має підписаного договору з Національним фондом здоров’я, тому не може проводити амбулаторні обстеження пацієнтам із направленнями. Це окрема послуга, для якої потрібно отримати контракт, так званий контракт із Національним фондом здоров’я. Конкурсу, на підставі якого можна було б укласти такий договір, ще не оголошували.

Тобто це залежить від Національного фонду здоров’я — вони ще не організувалися?

Ми, звичайно, зверталися до Національного фонду здоров’я й багато разів розмовляли з ним. Я особисто розмовляв із директором про необхідність запустити не лише магнітно-резонансну томографію, а й комп’ютерний томограф, а також інші відділення, поліклініки та організаційні підрозділи. Але пандемія все зруйнувала. Відповідно до закону про COVID, який набув чинності в березні минулого року, було заблоковано можливість оголошувати конкурси в Національному фонді здоров’я.

Сподіваємося, пане директоре, що це питання найближчого майбутнього.

Так. Нам уже пообіцяли, що такий конкурс неодмінно оголосять — радше протягом кількох тижнів, ніж місяців. Сподіваюся, що вже незабаром це обладнання служитиме ширшому колу людей.

Ви говорите про четверту хвилю пандемії. Якісь поради для нас? Як поводитися і що робити, щоб пройти її якомога легше й м’якше?

Передусім — вакцинація. Наразі є вакцини, і їхні поставки день у день пришвидшуються. Їх надходить дедалі більше, а гарантії поставок стають дедалі надійнішими. Організація системи стає ефективнішою і кращою. Треба заохочувати всіх вакцинуватися.

У вас є улюблена вакцина? Ви радили б якусь конкретну чи всі?

Будь-яку, будь-яку. Кожна вакцина, затверджена відповідними установами й рекомендована Міністерством охорони здоров’я, дозволена, безпечна та справді надзвичайно ефективна. Не кажучи вже про вплив, який вона матиме на наше здоров’я. Ми майже переконані, що четверта хвиля буде. Важливо, що вона буде значно меншою, ніж дві останні. Ми набагато краще підготовлені до четвертої хвилі, тому, думаю, зможемо впоратися значно краще, ніж під час другої та третьої хвиль.

Тож побажаймо одне одному здоров’я й вакцинуймося. На цьому, мабуть, можна завершити нашу розмову. Дуже дякую вам, дякую вам, пане директоре. Спокійного вечора.

Дякую, дякую вам.